Антарктика (фільм, 1983)

«Антарктика» (яп. 南極物語) — японський художній фільм 1983 року режисера Корейосі Курагари.

Антарктика
яп. 南極物語
Жанр драма, пригодницький фільм
Режисер Корейосі Курагара
Сценарист Корейосі Курагара
У головних
ролях		 Ken Takakurad[1], Tsunehiko Watased[1], Eiji Okadad[1], Масако Нацуме[1], Со Ямамура, Keiko Oginomed, Shigeru Kōyamad, Kōichi Satōd, Shin Kishidad і Takeshi Kusakad
Оператор Akira Shiizukad
Композитор Вангеліс
Кінокомпанія Nippon Herald Films
Дистриб'ютор Kadokawa Picturesd
Тривалість 143 хв.
Мова японська
Країна Японія
Рік 1983
Кошторис $ 40 млн
Касові збори $ 138 млн
IMDb ID 0085991
Рейтинг IMDb:

Сюжет

У лютому 1958 року на японській арктичній станції Сьова відбувається заміна робочого персоналу. Криголам «Соя» (яп. 宗谷) застряг в кризі і людей збираються перевезти на борт літаком. Літня зміна персоналу, що готує станцію для зимових полярників, залишає п'ятнадцять їздових собак біля будівлі станції прив'язаними до ланцюгів з запасом їжі на кілька днів. Але, через погіршення погодних умов, учасники експедиції, які прибули на зимування, не змогли дістатися до станції і обидві зміни персоналу були змушені повернутися до Японії.

Вісьмо́м псам вдалося звільнитися від ланцюгів (Рікі, Анко, Шіро, Джакку, Дері, Кума, Таро і Джиро), а інші не змогли і загинули від голоду. Покинуті собаки були змушені виживати без людей цілий рік до наступної експедиції.

Через одинадцять місяців, 14 січня 1959 року, Кітагава, один із кінологів першої експедиції, повертається з Третьою зимовою експедицією з бажанням поховати своїх улюблених собак. Він, разом з двома собаківниками Ушіодою та Очі, знаходить замерзлі трупи семи прикутих собак, але з подивом виявляє, що вісім інших зникли. На подив усіх, на базі їх тепло зустрічають собаки-брати Таро та Джиро, які виросли в Антарктиді.

Ролі виконують
  • Такакура Кен — Акіра Усіода
  • Ватаце Цунехіко — Кеніро Очі
  • Окада Едзі — Озава
  • Масако Нацуме — Кейко Кітазава
  • Огіноме Кейко — Асако Шімура

Навколо фільму
  • Фільм 1983 року «Антарктика» надихнув американського режисера Френка Маршала на створення у 2006 році фільму «Білий полон», який висвітлює ті самі події.
  • В Японії фільм досяг найбільшого фінансового успіху серед японських кінострічок. Рекорд протримався до 1997 року, поки його перевершив анімаційний фільм «Принцеса Мононоке» режисера Міядзакі Хаяо.
  • У 2011 році був знятий телесеріал Антарктида про події з цією експедицією.[2]

Доля Таро і Джиро
Таро і Джиро на монеті

Молодший пес Джиро загинув у віці чотирьох років під час п’ятої експедиції в липні 1960 року. Його тіло було перетворене на опудало і розміщене в Національному музеї природи та науки в Уено, Токіо[3]. Старший пес Таро повернувся до університету в Хоккайдо, а помер у віці 15 років у 1970 році. Його тіло також було перетворене на опудало в університеті Хоккайдо.[4]

Нагороди
  • 1984 Нагорода глядачів кінопремії «Майніті» (Японія):
    • за найкращу операторську роботу — Акіра Шізука
    • приз глядацьких симпатій читачів журналу — Курагара Корейосі

Див. також

Примітки
  1. http://www.allocine.fr/film/fichefilm_gen_cfilm=111358.html
  2. TBS. $BF|MK7`>l!XFn6KBgN&!Y(B. TBS$B%F%l%S(B (яп.). Процитовано 25 січня 2020.
  3. Stuffed body of Hachiko (& other notable canines) ~ Pink Tentacle. pinktentacle.com. Процитовано 25 січня 2020.
  4. First Antarctic expedition member pays homage to Sakhalin dogs left behind. Japan Bullet (en-gb). Процитовано 25 січня 2020.

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.