Антверпенська Поліглотта

Біблія Полігло́тта (лат. Biblia Polyglotta[Прим 1]), відома також під назвами Поліглотта Плантена (лат. Polyglotta Plantiniana), Антверпенська Поліглотта (ісп. Políglota de Amberes) або Королівська Біблія (лат. Biblia Regia), - восьмитомне видання Біблії в вигляді поліглотти, здійснене Крістофом Плантеном і Беніто Аріас Монтано в Антверпені в 1568-1573 роках. Для Плантена, який підозрювався владою і Інквізицією в симпатіях до кальвінізму, видання Біблії було доказом лояльності іспанської монархії. Король Філіп II частково фінансував видання, а також направив в Антверпен наукового і теологічного редактора - вченого священика Беніто Аріаса Монтано; в редактуре і звірці текстів брали участь понад 20 філологів, включаючи Гійома Постель і Яна ван Горпо. Перші шість томів друкувалися тиражем 1200 примірників, два томи з науковими матеріалами вийшли половинним тиражем, ще було випущено 13 повних комплектів на пергаменті для корола. Тексти, включені в Поліглотту, неодноразово відтворювалися в наступних біблійних виданнях. Станом на 2012 рік, збереглося 458 примірників Поліглотти, в тому числі 210 повних восьмитомному комплектів.

«Biblia Regia»
Титульний аркуш першого тому
Автор декілька десятків авторів (у християнстві і юдаїзмі автором вважається сам Господь Бог)
Назва мовою оригіналу Biblia sacra hebraice, chaldaice, græce et latine, Philippi II Regis Catholici pietate et studio ad Sacrosanctæ Ecclesiæ usum.

Зміст

Структура тексту Книги Буття. Ліворуч — Танах з колонкою латинського перекладу, праворуч — Вульгата і Септуагінта. У «підвалі» лівій сторінці — Таргум Онкелоса , на правій сторінці — його переклад

Повний комплект видання Поліглотти містить 8 томів формату in folio (42 × 28 см)[1], в кожному з яких близько 700 сторінок. Перші чотири томи містять Старий Завіт, надрукований таким чином: на лівій сторінці в два стовпчики текст на івриті і паралельний текст Вульгати (праворуч), на правій сторінці в два стовпчики — текст Септуагінти і паралельний латинський переклад (ліворуч). У «підвалі» лівої сторінки друкувався текст арамейською мовою (Таргум Йонатана) і його латинський переклад — у «підвалі» правої сторінки. Єврейський текст надрукований шрифтами, отриманими від спадкоємців Даніеля Бомберга — єврейського першодрукаря; там вказувалися огласовки. Второканонічні книги друкувалися тільки в грецькому і латинському варіанті (включаючи латинський переклад Септуагінти). Сирійський текст тільки частково був забезпечений вокалізацією[2].

Сторінки 232-233 п'ятого тому з зачином Євангелія від Луки

П'ятий том містить грецький Новий Заповіт, Пешітту і їх латинський переклад, в «підвалі» розташовано переклад сирійського тексту Нового Завіту на івриті. Вони побудовані таким чином: лівий стовпчик лівої сторінки — сирійський текст, супроводжуваний його латинським перекладом, на правій сторінці Вульгата і грецький текст. Як і в Комплютенському виданні, вони були забезпечені перехресними посиланнями і — в спірних випадках — коментарями і варіантами (Дії. 9:14). Глави сирійського тексту позначалися сирійським записом, але вірші нумеровались арабськими цифрами. Лакуни в сирійському тексті позначалися латиною за схемою: «відсутній 25 вірш» (в главі 25 «Дії апостолів»)[2]. Якщо відповідна книга взагалі була відсутня в сирійському тексті, на сторінках були тільки колонки з латинським перекладом і грецьким оригіналом[3]. Новий Завіт починався листом Ієроніма Папі Дамасом, кожна біблійна книга була з його прологами і коментарями. Це було вкрай необхідно для обґрунтування цінності єврейського тексту, оскільки саме в пролозі до Євангелія від Матвія стверджувалося, що спочатку воно було написано єврейською мовою. Цей момент вимагали прибрати цензори, але Б. Монтано відстояв[4].

Том 6 (в двох частинах) містить повний текст Біблії (Старий Завіт — на івриті, Новий Завіт — грецькою) з латинським підстрочним перекладом. Латинські переклади був зробив Альфонсо Самора і відредаговав Аріас Монтано. Грецький текст друкувався з четвертого видання Біблії Еразма Роттердамського. Сьомий том містив словники і граматику всіх мов, на яких Біблія видавалася: спочатку грецька граматика і словник, далі «Єврейський тезаурус» і «Халдейська граматика» Рафеленга, сиро-арамейська словник Бодрі; сирійська граматика Мазіуса[5]. Останню Р. Вілкінсон називав одним з найбільших досягнень філології XVI століття[6]. Восьмий том містив богословський коментар, інформацію про історію біблійних текстів і біблійних реалій (всього 18 статей)[7]. Кожен том мав розкішно оформлений титульний лист, гравіювання на міді. Перший том містить три ілюстрації і оформлений фронтиспис — гравіювання по міді, третій і четвертий томи мають ксилографії фронтисписі. Крім того, Біблія була забезпечена мапою півкуль, на якій було зображено мандрівка колін Ізраїлевих, від яких, на думку видавців, відбулися індіанці Іспанської Америки[8].

Див. також

Коментарі

  1. Оригінальна назва: лат. Biblia sacra hebraice, chaldaice, græce et latine, Philippi II Regis Catholici pietate et studio ad Sacrosanctæ Ecclesiæ usum, — «Священна Біблія єврейська, халдейська, грецька і латинська, Філіпа II католицького короля благочестям і відданістю для вживання Найсвятішої Церквою»

Примітки

  1. Brekka, 2012, с. 11.
  2. Wilkinson, 2007, с. 90.
  3. Wilkinson, 2007, с. 91.
  4. Wilkinson, 2007, с. 89.
  5. Wilkinson, 2007, с. 78.
  6. Wilkinson, 2007, с. 80.
  7. Hebrew Bible, 2008, с. 777.
  8. Brekka, 2012, с. 9.

Джерела та література


Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.