Книга Буття

Кни́га Буття́ (від дав.-гр. Γένεσις та лат. Genesis; івр. בראשית‎, Береши́т — на початку) — перша книга Біблії, що належить до Старого Завіту і відкриває П'ятикнижжя Мойсея (Тори).

Тора у синагозі в Кельні

Книга Буття в єврейській Біблії, як і всі книги П'ятикнижжя, названа першим словом, з якого вона починається: «Берешіт». У грецькому перекладі 70-ти тлумачів книга називається «Генезіс» («Походження»). Назва ця взята з самої книги (2. 4; 5. 1) і вказує на її зміст, який містить у собі розповідь про походження світу (2. 4), людини (5. 1) і головних родів патріархального людства.

Походження книги

Автор

Проблема авторства книги Буття тісно пов'язана з проблемою авторства усього П'ятикнижжя — перших п'яти книг Біблії, які по-єврейськи називаються Торою. В Біблії говориться, що автором цих п'яти книг був Мойсей. Перші юдейські та християнські вчені доводили свою впевненість в авторстві Мойсея за допомогою деяких основних свідоцтв[1]:

  1. Сам текст вказує на причетність Мойсея до написання книг, записів історичних подій, законів і створення поетичних творів (Вих. 17:14; Вих. 24:4; Вих. 34:27; Чис. 33:2; Повт. 31:22; Повт. 31:32).
  2. Існувала книга Закону, пов'язана з Мойсеєм (Нав. 1:7-8), яка згодом почала називатись Книгою Мойсеєвою (2Хр. 25:4; Езд. 6:18; Неем. 13:1).
  3. До часів Нового Завіту вважалось, що Тора пов'язана з іменем Мойсея (Мт. 19:7; Мт. 22:24; Мк. 7:10; Мк. 12:26; Ів. 1:17; Ів. 5:46; Ів. 7:23).

Ліберали вважають, що книга Буття являє собою відредагований збірник. Першим цю думку озвучив французький лікар Жан Астрюк, який вважав, що використання різних імен Бога свідчить про поєднання різних документів або кількох джерел. Німецькі критики розвивали теорію про те, що книга Буття — це збірник з кількох документів, що призвело до появи гіпотези Графа — Вельзаузена — Куенена, або Документарної гіпотези, яку також називають теорією JEDP[2]

Дата

Дата написання книги — також предмет суперечок. Навіть серед тих, хто згідний з авторством Мойсея, немає єдиної думки з приводу часу, коли він жив. Якщо брати за основу біблійні дані, то Мойсей міг жити у XV ст. до н. е. (Суд.11:26; 1Цар.6:1), але багато вчених схильні вважати, що це було у ХІІІ ст. до н. е. Якщо ж притримуватись теорії JEDP, книгу Буття можна датувати проміжком з ІХ до V ст. до н. е., вважаючи, що кінцева редакція з'явилась у V ст. до н. е. або, навіть, пізніше[2]

Літературний жанр

Книга Буття написана як історична повість, вона описує події у хронологічному порядку з причинно-наслідковими зв'язками. В історичній канві подаються оповідання народного, етіологічного або повчального характеру. Згідно з більшістю сучасних біблеїстів книга Буття не передає в точності історичних фактів, однак містить певні відлуння історичних діянь юдейського народу[3]. Деякі оповіді (наприклад історія потопу чи Вавилонської вежі) мають спільну основу з культурними пам'ятками стародавнього Сходу, однак були опрацьовані теологічно. Грецька назва книги (genesis) пов'язана зі словом «генеза», тобто «початок».

Зміст

Книга складається з 50 розділів і умовно поділяється на дві частини:

У першій частині (глави 1-11) викладено історію людства до патріархів, вона містить у собі як би універсальне введення у всесвітню історію, оскільки стосується вихідних пунктів і початкових моментів первісної історії всього людства; у книзі описані такі ключові моменти як створення світу, гріхопадіння, всесвітній потоп, та спорудження Вавилонської вежі.

У другій частині (глави 12-50) викладено історію патріархів і їхніх родин, описується історію зародження єврейського народу в особі його родоначальників — патріархів Авраама, Ісаака й Якова.

Книги Буття має внутрішній поділ, використаний автором: поділ на толедоти — роди. Кожний толедот починає нову частину книги, так що родоводи книги Буття являють собою каркас усієї розповіді. Усього в книзі нараховують 10 толедотів в кожній з двох тематичних частин міститься по п'ять толедотів.

Частина І. 1) толедот (буття) неба і землі: 2: 4-4;

2) толедот Адама: 5-6: 8;

3) толедот Ноя: 6: 9-9;

4) толедот синів Ноя: 10-11:9;

5) толедот Сима: 11: 10-26;

Частина ІІ. 1) толедот Сари і Авраама: 11: 27 — 25: 11;

2) толедот Ізмаїла: 25: 12-18;

3) толедот Ісаака: 25: 19-35;

4) толедот Ісава: 36;

5) толедот Якова: 37-50.

Продовженням книги Буття є книга Вихід.

Патристична екзегеза книги Буття

Серед перших тлумачень книги Буття в добу патристики були коментарі на першу главу про створення світу — так звані Шестидневи, або ж Гекзаемери. Такі екзегези розробляли Мелітон Сардійський, Родон, Кандід, Апіон, Максим Сповідник, Іполит, Вікторин Петавський, Северіян Габарський, Василій Великий, Григорій Ниський, Амвросій Медіоланський та Іоанн Філопон (Граматик). Євсевій Кесарійський торкався цієї теми у праці «Церковна історія», а Єронім у «Листах» та «Про знаменитих мужів». Проте більшість праць вищеперелічених авторів до нашого часу не збереглося.

Примітки
  1. Мангано М. // Введение в Ветхий Завет. / Под ред. Марка Мангано. — Москва: Духовная Академия Апостола Павла, 2007. — С. 66. — ISBN 5-93213-035-0
  2. Элуэлл У., Камфорт Ф. // Большой библейский словарь. / Под ред. Уолтера Элуэлла, Камфорта Ф. — СПб: «Библия для всех», 2007. — С.206 — ISBN 5-7454-0931-2
  3. por. np. Wstęp do Księgi Rodzaju Архівовано 17 вересня 2008 у Wayback Machine. w Biblii Tysiąclecia

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.