Антилопи

Раніше всіх антилоп об'єднували в одну підродину Antilopinae. Тепер є спроби поділити їх на кілька підродин, але загальноприйнятої схеми такого поділу немає.

• див. також: антилопові (підродина) та антилопа (рід)

Спорідненість антилоп іноді дуже далека (збірна група), а зовнішня їх подібність зумовлена подібністю умов існування. Тобто це екоморфологічний тип.

Антилопи — переважно "легкі" й стадні тварини відкритих просторів (степів, напівпустель), деякі — гірські; розміри дуже різні — від величини зайця до бика.

Роги різноманітної форми, здебільшого є в обох статей, постійні, лише у вилорога вони періодично спадають. Антилопи є об'єктами мисливства; використовуються м'ясо, шкура, роги. Поширені антилопи переважно в Африці, а також Пд. і Центр. Азії, Пд.-Сх. Європі і Пн. Америці. В Пд. Америці (Бразилія) відомі лише викопні антилопи.

Відомо багато вимерлих видів антилоп, які, починаючи з міоцену, жили в Африці, Азії, Європі, зокрема в Україні (газель, трагоцер).

Всього тепер живе бл. 150 видів. Найвідоміші групи тварин екоморфологічного типу "антилопа":

• підродина Шаблерогові (Hippotraginae): аддакс, орикс (в тому числі бейза) та ін.,
• підродина Антилопові (Antilopinae): сайгак, газель, джейран, Газель Томсона, пантолопа та ін.,
• підродина Бубалові (Alcelaphinae): бубал, гну,
• підродина Бикові (Bovinae): нільгау, канна,
• підродина козлові (Caprinae): горал, козиця та ін.

В сучасній дикій фауні України антилопи відсутні. Сайгак реакліматизований в кол. Азово-Сивашському заповідно-мисливському господарстві.

В Давньому Єгипті деякі антилопи були одомашнені. В Українському н-д. інституті тваринництва степових районів імені М. Ф. Іванова «Асканія-Нова» одомашнюють як м'ясо-молочну тварину канну.

• Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.