Антонов Дмитро Іванович

Дмитро Іванович Антонов (нар. 1896(1896), село Прилепи (Прилепово) Сергеєвської волості Рославльського повіту Смоленської губернії, тепер Смоленська область, Російська Федерація пом. ?, місто Москва) — радянський партійний і державний діяч, 1-й секретар Челябінського обласного комітету ВКП(б), 1-й секретар Маріупольського міськкому КП(б)У. Кандидат у члени ЦК ВКП(б) у березні 1939 — лютому 1941 р.

Антонов Дмитро Іванович
Народився 1896
Прилепи, Росія
Помер 20 століття
Москва, Росія
Діяльність політик, військовослужбовець
Alma mater Московський державний гірничий університет
Учасник Перша світова війна
Партія КПРС

Біографія

Народився у родині селянина-бідняка. У 1909 році закінчив трикласну церковноприходську школу Сергеєвської волості Смоленської губернії. У березні 1909 — серпні 1915 року — вибірник породи, саночник, вагонник копалень Когана «Надежда» у Олонецькій губернії.

У серпні 1915 — грудні 1917 року — рядовий 102-го В'ятського полку російської армії на Австрійському і Румунському фронтах. Учасник Першої світової війни.

У грудні 1917 — січні 1918 року — червоногвардієць загону Шульца в Одесі, Таганрозі та Іловайському. Учасник Громадянської війни в Росії.

У лютому — березні 1918 року — уповноважений шахткому шахти Усовської в місті Чистякове на Донбасі.

Член РКП(б) з березня 1918 року.

У квітні — серпні 1918 року — червоноармієць 2-ї позачергової дивізії РСЧА на Кубані. У вересні — грудні 1918 року — робітник шахти Шаховського станції Мар'ївки на Донбасі. У січні 1919 — вересні 1922 року — шофер, командир роти 40-ї Богучарської дивізії РСЧА в Україні, Кавказі і на Дону.

У жовтні 1922 — серпні 1927 року — секретар осередку КП(б)У шахти № 8, секретар парткому рудоуправління у місті Чистякове на Донбасі.

У вересні 1927 — квітні 1930 року — відповідальний секретар Піщанського районного комітету КП(б)У Тульчинського округу. У 1930 році закінчив курси із підготовки до Вищих технічних навчальних закладів у Харкові.

У травні 1930 — квітні 1935 року — студент Московського гірничого інституту. Здобув спеціальність гірничого інженера.

У травні 1935 — квітні 1938 року — помічник завідувача промислового відділу ЦК ВКП(б) у Москві.

У квітні — травні 1938 р. — виконувач обов'язків голови виконавчого комітету Челябінської обласної ради.

У травні 1938 — лютому 1940 року — виконувач обов'язків 1-го секретаря, 1-й секретар Челябінського обласного комітету ВКП(б). Звільнений із посади за невиконання планів металургійними підприємствами області, відкликаний у розпорядження ЦК ВКП(б).

У березні 1940 — липні 1941 року — начальник Головної державної гірничо-технічної інспекції Народного комісаріату вугільної промисловості СРСР у Москві.

У серпні 1941 — лютому 1943 року — начальник будівництва Березниковського калійного комбінату Молотовської області. У лютому — грудні 1943 року — начальник виробничого відділу Головного управління гірничо-хімічної промисловості Народного комісаріату хімічної промисловості СРСР у Москві.

У грудні 1943 — червні 1945 року — 1-й секретар Маріупольського міського комітету КП(б)У Сталінської області.

У липні — вересні 1945 р. — заступник голови виконавчого комітету Сталінської обласної ради.

У вересні 1945 — квітні 1947 року — заступник начальника комбінату із загальних питань на будівництві комбінату № 7 МВС СРСР у селищі Усть-Нарва Естонської РСР.

У квітні 1947 — липні 1952 року — в закордонному відрядженні у Румунській Народній Республіці.

У липні 1952 — листопаді 1953 року — начальник відділу 4-го управління Головного управління радянського майна за кордоном у Москві. У листопаді 1953 — червні 1960 року — начальник відділу вугільної промисловості управління гірничорудної промисловості Головного управління радянського майна за кордоном Міністерства зовнішньої торгівлі СРСР.

З червня 1960 року — пенсіонер союзного значення у місті Москві. Помер після 1991 року.

Нагороди

  • ордени
  • медалі

Джерела

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.