Антоній Винницький

Антоній (Олександр) Винницький (1600 — 26 листопада 1679) — український православний церковний діяч, Митрополит Київський, Галицький та всієї Руси (1676—1679), екзарх Константинопольського патріархату.

Антоній Винницький
Митрополит Київський, Галицький і всієї Русі
7-й Екзарх Константинопольського патріархату
1676 — 1679
Обрання: 1676
Церква: Константинопольська православна церква
Попередник: Йосип Тукальський-Нелюбович
Наступник: Гедеон Святополк-Четвертинський
 
Діяльність: священник
Смерть: 26 листопада 1679(1679-11-26)
Похований: Лаврівський монастир

Життєпис

Народився в с. Уріж Самбірського повіту (тепер Дрогобицького району Львівської області) в родині руських шляхтичів Федора та його дружини Маріанни Винницьких.

24 квітня 1650 року став Перемиським та Самбірським православним єпископом всупереч рішенню сейму Речі Посполитої від 1641 року.[1] До 1664 року — Перемиський єпископ. Хіротонія відбулась в кафедральному соборі Перемишля.[2]

За підтримки гетьмана Павла «Тетері» Мошковського був обраний Митрополитом Київським, Галицьким та всієї Руси.

Після 1666 року керував Львівською, Перемиською та Луцькою єпархією Київської митрополії Константинопольського патріархату.

У 1668 році вів боротьбу за церкву Святого Юра із Йосифом (Шумлянським). Вояки Й. Шумлянського напали на оборонний монастир, вирубали паркани, брами, сильно побили слуг митрополита. Антоній Винницький спустився по спису до вікна, де його обступили вояки; відкупився своїм золотим ланцюгом. Й. Шумлянський забрав єпископські митри, ризи, одяг, килими, зброю, столове начиння, бочки вина, коней для карети тощо. Справа дійшла до суду, який визнав Й. Шумлянського владикою.[3]

Після смерті Митрополита Йосифа Тукальського-Нелюбовича (1676) заявляв свої претензії на всю Київську митрополію. Вів переговори з послами московського царя, щодо визнання його, як митрополита на теренах України у складі Московського царства. На це йому відповіли, що таке можливо лише після визнання ним зверхності «государя» та московського патріарха.

1676 року висвячений на митрополита, екзарха Константинопольської Патріархії, і керував Київською митрополією до 1679 року. Мав підтвердження свого митрополичого статусу від двох польських королів.

Був останній з митрополитів, що носили титул — Митрополит Київський, Галицький та всієї Русі.

Помер 26 листопада 1679 року. За даними «Географічного словника Королівства Польського», був похований у крипті церкви Лаврівського монастиря.[4]

Примітки
  1. Ks. Marian Rechowicz. Hulewicz-Wojutyński Sylwestr (zm. przed 1650) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków : PAN, 1963. — T. Х/1, zeszyt 44. — S. 97. (пол.)
  2. Мар'ян Бендза. З історії православної культури Сяноцької землі… — C. 179.
  3. Крип'якевич І. Історичні проходи по Львові. — Львів : Каменяр, 1991. — 168 с. — С. 128. — ISBN 5-7745-0316-X.
  4. Ławrów // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1884. — Т. V. — S. 614. (пол.) — S. 614. (пол.)

Література
  • Мар'ян Бендза. З історії православної культури Сяноцької землі // Український історичний журнал. — К., 2009. — № 5 (482) (вересень—жовтень). — С. 159—179. — ISSN 0130-5247.
  • о. Юрій Федорів. Історія Церкви в Україні. — Львів : Видавництво Свічадо, 2007.

Посилання
Попередник: Митрополит Київський, Галицький та всієї Руси
1676—1679		 Наступник:
Йосип Тукальський-Нелюбович Лазар Баранович (Містоблюститель Митрополичого престолу)
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.