Антоніо Флюв'ян де ла Рів'єр

Антоніо Флюв'ян де ла Рів'єр, також Антуан Флувіан де ла Рів'єр, Антоній Флувіан, Антоній Ріпан, Антоній Флувіані, Антоніо де Флувія (помер 29 жовтня 1437 рр.) — 35-й Великий магістр лицарів-госпітальєрів (з 1421 р. до 1437 р.)[2][3].

Антоніо Флюв'ян де ла Рів'єр
Народився 14 століття
Помер 29 жовтня 1437(1437-10-29)[1]
Країна  Арагонське королівство
Діяльність чернець-вояк, лицар
Знання мов каталанська
Посада Grand Master of Order of Saint John of Jerusalemd
Конфесія католицтво

Біографія

Антоніо Флюв'ян де ла Рів'єр був арагонським дворянином.[4] Його сім'я походила з Гісони в Урхельському графстві і була названа на честь річки Флувія. У 1413 році він підтримав графа Хайме II Урхельського у його боротьбі проти короля Арагону Фернандо I, який був визнаний королем Арагону замість Хайме внаслідок компромісного рішення в Каспі, в 1412 р. Після провалу повстання він покинув країну і приєднався до ордену Святого Іоана на Родосі, до якого вже належали деякі його родичі.

Служба в ордені

В 1419 році він став лейтенантом Великого магістра і великим пріором Кіпру в 1420 році. У 1421 році він був обраний наступником покійного великого магістра Філібера де Найяка. В цей час острову загрожувала значна небезпека через активізацію турків і єгиптян, які готувались до нападу на Родос та озброювали свої судна і галери в Мармарисі та Анталії[4].

Зважаючи на ці загрози, він зміцнив укріплення Родосу — щит з його гербом все ще можна побачити на будівлях міста. Також він активізував зусилля для покращення постачання їжі в Родос, частково власними коштами сплатив борги ордену (12 000 флоринів)[5] та запровадив нові збори з європейських відділень ордену. Так, було зібрано 100 000 золотих флоринів, які лицар, якому дано доручення зібрати кошти — Джованні Старігес, без дозволу Великого магістра передав королю Неаполя Альфонсо V для озброєння флоту. Натомість король ці кошти привласнив і не забезпечив орден флотом. За це Джованні Старігеса було вигнано з ордену[4]. Великий магістр також дав наказ направити з кожного європейського командування по 25 лицарів з їх допоміжними військами на Родос[6].

Він сприяв піратству проти єгипетських мамелюків. Він також підтримував Короля Кіпру Януса в боротьбі проти мамелюків, поки йому не довелося припинити боротьбу після важких поразок у 1427 році. Дипломатичними методами він керував визволенням кіпрського короля Іоанна II, вів перемир'я між єгипетським султаном і королем Арагону Альфонсо V, брав участь в Флорентійський собор. У 1428 році він наказав побудувати архів ордену і того ж року на острові встановлено окремі випадки чуми[4].

Після його смерті (29 жовтня 1437 року) залишилась значна сума коштів (10 000 золотих флоринів), призначена на будівництво лікарні[4], яке відбулось в період з 1440 по 1489 роки вже за його наступника 40-го Великого магістра ордену П'єра Д'Обюссона. Зараз та лікарня це нинішній археологічний музей міста Родос.

Примітки
  1. Diccionario biográfico español — Real Academia de la Historia, 2011.
  2. Los Grandes Maestres Españoles de la Orden de Malta. UNED. с. 358.
  3. The Grand Masters of the Order of Malta. Order of Malta (амер.). Процитовано 18 січня 2021.
  4. Antonio Fluvian de Riviere. www.teutonic.altervista.org. Процитовано 17 січня 2021.
  5. Porter, Whitworth (1883). A history of the Knights of Malta (англ.). Longmans & Company. с. 222.
  6. The History of the Knights of Malta. By Mons. L'abbé de Vertot. Illustrated with 71 Heads of the Grand Masters, &c. Engraved by the Best Hands in France, from the Original Paintings, Under the Inspection of Mons. Bologne ... With Maps by Mons. de Lille, and the Plans and Fortifications of Malta by the Chevalier de Tigné. And a Compleat Index to the Whole. In Two Volumes: 1 (англ.). 1728. с. 326.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.