Фернандо I (король Арагону)

Ферна́ндо I (ісп. Ferrando I, 27 листопада 1380(13801127) — 2 квітня 1416) — король Арагону, Валенсії, Майорки, Сардинії, Сицилії, граф Барселони (1412—1416). Представник Трастамарського дому. Народися в Медіні, Кастилія. Син кастильського короля Хуана I й арагонської інфанти Леонори. Одружився із альбуркеркською графинею Леонорою (1394). Зайняв арагонський трон внаслідок компромісу в Каспе (1412). Прізвисько — Чесний. Нащадок Великих Князів Київських і Королів Русі.

Фернандо I
Фернандо I
Король Арагону
1412 — 2 квітня 1416
Попередник: Мартин I
Наступник: Альфонсо V
 
Народження: 27 листопада 1380 або 2 листопада 1380(1380-11-02)[1]
Медіна-дель-Кампо, Вальядолід, Кастилія і Леон, Іспанія
Смерть: 2 квітня 1416[1] (35 років)
Ігуалаза
Поховання:
Sepulcher of Fernando I of Aragond : 
Релігія: католицтво
Рід: Трастамарська
Батько: Хуан I
Мати: Леонора Арагонська[2]
Шлюб: Леонора Альбуркеркська
Діти: 5 синів та 3 доньки

 Медіафайли у Вікісховищі

Біографія

В Кастилії

Фернандо І народився 27 листопада 1380 року в Медіні, Кастилія. Він був сином кастильського короля Хуана I й арагонської інфанти Леонори.

За умовами Елваського договору 1382 року Фернандо мусив одружитися із португальською інфантою Беатрисою, щоб зміцнити міждержавний союз. Проте зі смертю матері Леонори батько Хуан овдовів й змінив положення договору новою Салватеррською угодою 1383 року, згідно з якою він сам мусив стати чоловіком Беатриси.

Після смерті брата Енріке III у 1406 році інфант Фернандо відмовився від кастильської корони, ставши регентом при малолітньому племіннику Хуані II разом з удовою Катериною Ланкастер. На цій посаді виявив себе як вельми розсудливий правитель. Намагався обмежити владу грандів, втім досяг значних успіхів.

1407 року вдерся у межі Гранадського емірату, але при облозі фортеці Сетеніль зазнав невдачі, тому уклав з маврами перемир'я. У 1410 році очолив нове військо проти Гранадського емірату, захопивши стратегічне місто Антекера (звідси походить його прізвисько). Тим часом, того ж року помер король Мартин I Арагонський, не залишивши законних нащадків чоловічої статі. Арагонський порядок успадкування престолу були вельми туманним і ґрунтувався більше на традиціях ніж на писаних законах. Відразу з'явилися кілька претендентів на трон.

Обговорення кандидатур шляхтою Арагону, Валенсії і графства Барселонського протікало дуже важко з огляду на амбіції прихильників Хайме, графа Уржель і загрози військового втручання з боку Кастилії. 1410 року вдалося здобути перемогу над антикастильською коаліцію арагонської знаті у битві при Морведре. Водночас підтримку надав антипапа Бенедикт XIII.

15 лютого 1412 року в Конкордії-де-Альканьіс була сформована комісія з дев'яти компромісаров — авторитетних представників знаті, духовенства і містян, які пізніше зібралися в Каспе (Компроміс в Каспе) і 28 червня 1412 обрали королем Фернандо. Водночас антипапа надав останньому інвеституру на королівство Сицилія.

Король

1413 року Фернандо I розбив свого суперника, урхельського графа Хайме ІІ, захопивши його у полон 31 жовтня. Було конфісковано землі й майно ворогів роду Трастамара. Того ж року на кортесах в Барселонії підтвердив усі права Каталонії. 1414 року урочисто коронувався в Сарагосі. У 1414 і 1416 уклав угоди зі знатю Сардинії, які у 1410 році здобули незалежність). Цим вдалося знову підпорядувати острів Арагону. У 1415 році остаточно встановлено владу на Сицилії, тоді ж регентом цього королівства Фернандо I призначив старшого сина Альфонсо.

Він був справедливим і добрим государем. Єдиною помітною справою, яку він встиг зробити, була згода на скинення у 1416 році антипапи Бенедикта XIII, що стало один з чинників завершення Великої схизми.

У 1414 році заснував титул принца Жирони для спадкоємця трону. Помер 1416 року. Владу успадкував його син Альфонсо.

Сім'я

Дружина

Діти
  1. Альфонсо (24 лютого 1396 — 27 червня 1458) — король Арагону, Валенсії, Майорки, Сардинії, Сицилії; граф Барселони (з 2 квітня 1416); король Неаполю (з 2 червня 1442). Народився в Медіні, Кастилія.
  2. Іоанн (29 червня 1398 — 20 січня 1479) — король-консорт Наварри (з 8 вересня 1425); король Арагону, Валенсії, Майорки, Сардинії, Сицилії; граф Барселони (з 27 червня 1458). Один з королів-довгожителів середньовіччя.
  3. Енріке (1400 — 15 червня 1445) — 6-й герцог Вільєни, кавалер ордену Сантьяго.
  4. Санчо (1400/1 — березень 1416) — магістр Алькантарського ордену з 1408.
  5. Елеонора (2 травня 1402 — 19 лютого 1445) — королева-консорт Португалії (з 14 серпня 1433 по 9 вересня 1438). Регент королівства (1438—1439). Народилася у Медіні-дель-Кампо, Кастилія. Дружина португальського короля Дуарте I (з 22 вересня 1428). Мати португальського короля Афонсу V та імператриці СРІ Елеонори.
  6. Марія (24 лютого 1403 — 18 лютого 1445) — королева-консорт Кастилії (з 4 серпня 1420). Дружина короля Кастилії Іоанна II. Матір короля Енріке IV.
  7. Педро (1406 — 17 жовтня 1438) — 4-й граф Альбукерке.

Примітки
  1. BeWeB
  2. Kindred Britain
  3. Cawley, Charles. Leonor Urraca de Castilla. Kings of Castile and León 1217 — 1369 (англ.). www.fmg.ac. Процитовано 28.8.2016.

Джерела
  • Ludwig Vones: Geschichte der Iberischen Halbinsel im Mittelalter. Jan Thorbecke Verlag, Sigmaringen 1993, ISBN 978-3-7995-7113-5
  • T. N. Bisson, The Medieval Crown of Aragon. ISBN 0-19-820236-9
  • Rafael Altamira, Spagna, 1412—1516, in Storia del mondo medievale, vol. VII, 1999, pp. 546—575.
  • Juan Torres Fontes, La regencia de don Fernando de Antequera y las relaciones castellano-granadinas (1407—1416), Cadis, Agrija, 1999.

Посилання

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Фернандо I (король Арагону)

  • Cawley, Charles. Aragon, kings. Medieval Lands database. Foundation for Medieval Genealogy.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.