Антонія Люксембурзька

Народилась 7 жовтня 1899 року в замку Гогенбург в Ленггрісі. Була четвертою дитиною та четвертою донькою в родині кронпринца Люксембургу Вільгельма та його дружини Марії Анни Португальської. Мала старших сестер Марію-Аделаїду, Шарлотту та Хільду й молодших — Єлизавету та Софію. Своє ім'я отримала на честь тітки Антонії Португальської. В родині дівчинку кликали Тоні. Серед сестер вона вирізнялася талантом гри на фортепіано.

Світлина 1921 року

У 1905 році батько став великим герцогом Люксембургу, а у 1912 році пішов з життя. Матір більше не одружувалась, до повноліття Марії-Аделаїди вона виконувала функції регентки.

20 лютого 1918 відбулися заручини Антонії, яка вважалася найкрасивішою з люксембурзьких принцес, із баварським кронпринцом Рупрехтом. Офіційно про них оголосили 26 серпня. Наречений був удівцем і мав сина-підлітка від першого шлюбу. Незабаром заручини були розірвані з політичних причин. Незважаючи на це, мати Антонії влаштувала зустріч пари влітку 1920 року, після чого між ними спалахнуло взаємне кохання. Антонія казала, що «кохає Рупрехта більше за життя», а кронпринц стверджував, що любов до принцеси змусила його знову відчути себе молодим. У лютому 1921 року було оголошено про повторні заручини, за кілька місяців пара побралися. Люксембурзький парламент схвалив цей союз з перевагою всього у два голоси.[3]

Із Рупрехтом, світлина Франца Ґрайнера

Вінчання 21-річної Антонії та 51-річного Рупрехта пройшло 7 квітня 1921 у замку Гогенбург в Ленггрісі. Провів його папський нунцій Еудженіо Пачеллі. Цивільний шлюб зареєстрували там же за день перед релігійною церемонією. Оселилися молодята в палаці Лейхтенберг у Мюнхені, літо проводили у замку Берхтесгаден у Баварії та замку Берг в Люксембурзі. Також відвідували замки Лойштеттен, Вільденварт і Гоеншванґау. У них народилося шестеро дітей:

• Генріх (1922—1958) — був одружений з Анною Марією де Люстрак, дітей не мав, загинув в автокатастрофі;
• Ірмінгард (1923—2010) — дружина баварського принца Людвіга, мала трьох дітей;
• Едіта (1924—2013) — була двічі одружена, мала шестеро дітей;
• Гільда (1926—2002) — дружина Хуана Локетта і де Лояза, мала четверо дітей;
• Габріела (1927—2019) — дружина герцога фон Крой Карла, мала трьох дітей;
• Софія (нар. 1935) — удова герцога Аренберзького Жана Енгельберта,[4] має п'ятеро дітей.

Рупрехт з неприязню ставився до Гітлера та нацистів, і у 1930-х подружжя відправило дітей вчитися до Англії, аби ті не змогли вступити до будь-яких нацистських молодіжних груп. Коли в 1939 році почалася Друга світова війна, Антонія з дітьми були в Брюсселі. Сім'я була змушена тікати через політичну позицію Рупрехта. Велика герцогиня Шарлотта могла забезпечувати сестру, доки сама не виїхала з континентальної Європи у 1940 році. Антонія з сім'єю кілька разів змінювали місце проживання, поки не оселилися у Флоренції.[5]

У колі родини наприкінці 1930-х років

Згодом з Італії родина виїхала до Угорщини. Коли Німеччина окупувала угорські території у жовтні 1944 року, принцеса із дітьми потрапили в полон. Антонія була ув'язнена в концтаборі Заксенгаузен, а на початку квітня 1945 року — переведена до Дахау. 29 квітня табір було звільнено американськими військами. Принцеса після перенесених страждань дала клятву більше не повертатися до Німеччини.

Здоров'я Антонії було підірване перебуванням у концтаборах. Влітку 1954 року вона допомагала молодшій доньці Софії готуватися до весілля, коли в середині липня отримала звістку, що її дочка Едіта разом із чоловіком потрапили в аварію. Едіта вижила, але зазнала серйозних травм, її чоловік загинув на місці. Антонія не змогла оговтатися від перенесеного удару і пішла з життя 31 липня 1954 у Ленцергайде в Швейцарії.

Була похована в Римі.[6] Серце зберігається окремо в каплиці Альтеттінгу.[7]

Софія вийшла заміж у січні 1955 року. Рупрехт пережив дружину на рік.

• Великий хрест ордену Золотого лева дома Нассау (Люксембург);
• Великий хрест ордену Адольфа Нассау (Люксембург);
• Великий хрест ордену «За заслуги» (Королівство Баварія);
• Орден Святої Єлизавети (Королівство Баварія);
• Орден Терези (Королівство Баварія);
• Орден Луїзи (Королівство Пруссія);
• Орден Зіркового хреста (Австро-Угорщина).

• 7 жовтня 1899—7 квітня 1921 — Її Великогерцозька Високість Принцеса Антонія Люксембурзька;
• 7 квітня 1921—18 жовтня 1921 — Її Королівська Високість Кронпринцеса Баварська;
• 18 жовтня 1921—31 липня 1954 — Її Королівська Високість Кронпринцеса Антонія Баварська, Принцеса Люксембурзька.

• Jean Louis Schlim, Antonia von Luxemburg. Bayerns letzte Kronprinzessin. LangenMüller, München 2006, ISBN 3-7844-3048-1.

• Нассауський дім (англ.)
• Профіль на Geni.com (англ.)
• Профіль на Thepeerage.com (англ.)
• Генеалогія Антонії Люксембурзької (англ.)
• Генеалогія Рупрехта Баварського (англ.)