Антропоморфізм

Антропоморфі́зм (грец. ανθρωπος — людина, грец. μορφή — вигляд, форма) — уподібнення будь-чого, що не є людиною, до людини або перенесення її фізичних та інтелектуальних властивостей на істот, речі та явища навколишнього світу. До антропоморфізму належить як зовнішнє уподібнення до людини — в пропорціях, формі, рисах зовнішності та атрибутах, так і за мотиваціями, намірами чи емоціями. Завдяки антропоморфізму відбувається розуміння та освоєння людиною зовнішнього світу, з яким вона взаємодіє[1].

Антропоморфізоване зображення Білого кролика у Алісі в країні чудес. Гарно ілюструє не лише зовнішні атрибутики, як одяг, та аксесуари, так і розуміння таких складних понять як час, та можливість запізнитися
Кельтcький меч з антропоморфним руків'ям, музей Латеніум, Невшатель, Швейцарія

Антропоморфізм властивий міфології, де людське екстраполюється на природне; він різною мірою лежить в основі майже всіх релігій, що уявляють богів людиноподібними за виглядом, намірами, вчинками. Значною мірою антропоморфізм проявляється в сучасній художній творчості, повсякденному житті та науці як наслідок антропоцентризму.

Історія

Вперше термін антропоморфізм використав давньогрецький філософ Ксенофан, що жив у VI-V столітті до н.е. Ксенофан помітив, що мешканці описують місцевих богів схожими по кольору шкіри та обличчю на себе: грецькі боги мали світлу шкіру, тоді як африканські — темну[2].

У філософії Людвіга Фейєрбаха стверджується, що уявлення про Бога є наслідком відображення в свідомості найкращих людських якостей. Едвард Тайлор відстоював думку, що духи й боги в міфологіях та релігіях є наслідком антропоморфізації явищ природи[3].

Антропоморфізм був ґрунтом для стародавньої поезії і народної творчості в цілому. Риси антропоморфізму проявляються в образному мисленні, мистецтві й літературі, наприклад в байках, в казках, де часто різним тваринам і речам приписуються людські властивості.

В сучасності антропоморфізм передусім проявляється в художній творчості. Наприклад, коли тварини поводяться як люди і на рівних взаємодіють з людьми, або їм надається людиноподібний вигляд, людський спосіб життя. Поєднання антропоморфізму та зооморфізму виражається в субкультурі фурі[4]. Антропоморфізм поширений в фантастиці, переносячи людські риси на невідомі, але можливі явища та істот: іншопланетян, штучний інтелект тощо[5][6].

Антропоморфізм почасти проявляється в турботі про домашніх тварин, коли їм робляться зачіски, одяг, яких вони не потребують. Тим самим тваринам приписується почуття прекрасного, розуміння поняття моди. Також антропоморфізм вбачається в дослідженнях здатності тварин до творчості[4].

До антропоморфних агентів сучасності належать і людино-машинні інтерфейси, такі як Siri. При цьому дослідження вказують на те, що люди не вірять повністю що такі HMI програми дійсно мають людські емоції чи думки, але практично взаємодіють з цими програмами так, як взаємодіють з іншими людьми[7].

Див. також

Примітки
  1. Epley, Nicholas; Waytz, Adam; Cacioppo, John T. (1 жовтня 2007). On seeing human: a three-factor theory of anthropomorphism. Psychological Review 114 (4). с. 864–886. ISSN 0033-295X. PMID 17907867. doi:10.1037/0033-295X.114.4.864.
  2. Waytz, Adam; Epley, Nicholas; Cacioppo, John T. (2 березня 2010). Social Cognition Unbound. Current Directions in Psychological Science (англ.) 19 (1). с. 58–62. PMC PMC4020342. PMID 24839358. doi:10.1177/0963721409359302.
  3. Тайлор, Э. Б. (1989). Первобытная культура. М. с. 209–213.
  4. Баженова, Е. В (2017). Вариации зооморфизма и антропоморфизма в современной культуре. Цивилизационные перемены в России : сборник научных трудов по материалам научно-практической конференции. Екатеринбург: Урал. гос. лесотехн. ун-т. с. 145–155.
  5. Purkayastha, Ayan (14 вересня 2014). Extraterrestrial Anthropomorphism: Hollywood's Sci-fi Revolution. The Galactic Inquirer (амер.). Процитовано 10 січня 2019.
  6. Shedroff, Nathan; Noessel, Christopher (11 жовтня 2012). Anthropomorphism: What Science Fiction Can Tell Us About Yelling at Computers and Naming Roombas. Huffington Post (амер.). Процитовано 10 січня 2019.
  7. Liz W. Faber (2013). From Star Trek to Siri: (Dis)Embodied Gender and the Acousmatic Computer in Science Fiction Film and Television. Dissertations. Paper 731.

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.