Анчисхаті
Анчисхаті (груз. ანჩისხატი) — церква Різдва Діви Марії, найстаріша зі збережених до наших днів церкв у Тбілісі. Вона належить Грузинській православній церкві і датується VI століттям.
| Анчисхаті | |
|---|---|
 Базиліка Анчисхаті, східний фасад, сучасний вигляд | |
| 41°41′43″ пн. ш. 44°48′24″ сх. д. | |
| Країна |
 Грузія[1] |
| Розташування | Тбілісі |
| Конфесія | Грузинська православна церква |
| Тип | православний храм |
| Дата заснування | 6 століття |
  Анчисхаті Анчисхаті (Грузія) | |
| |
 Медіафайли у Вікісховищі | |
Історія
Згідно зі старовинними грузинськими літописами, церква побудована царем Іберії Дачі Уджармелі (приблизно в 522–534 рр.), який зробив Тбілісі своєю столицею. Спочатку присвячена Різдву Діви Марії, церква отримала другу назву — Анчисхаті (тобто, Анчийська ікона) у 1675 році, на честь перенесеної з Анчийського кафедрального собору (Тао-Кларджеті) ікони Спасителя. Таким чином намагалися уберегти від османського вторгнення старовинну та коштовну ікону, для якої златоковаль Бека Опізарі зробив в XII столітті срібний із золотими вставками оклад. Ікона зберігалася у церкві святої Марії протягом багатьох століть, нині вона знаходиться у Золотому фонді Державного музею мистецтв Грузії.
Церква руйнувалася та відновлювалася кілька разів з XV по XVII століття через війни Грузії з персами та турками.
Цегляна дзвіниця поруч з Анчисхаті була побудована католікосом Доменті в 1675 р. Планування церкви було суттєво змінене в 1870-х, коли було додано склепіння. За радянських часів, церква була перероблена на музей виробів кустарного промислу, потім у ній містилася художня майстерня. З 1958 по 1964 рр. були проведені реставраційні роботи (під керівництвом архітектора Р. Гвердцителі), які повернули церкві вигляд XVII століття. В 1989 р. церква знову стала діючою. Хор співчих храму Анчисхаті відомий яскравим виконанням найдавніших грузинських церковних співів.
Архітектура
Анчисхаті — тринефна базиліка з апсидами у формі підкови, що вказує на стародавність конструкції. Спочатку вона була побудована з блоків жовтого туфу, під час реставрації 1958–1964 рр. використовувалася цегла. Будівля має виходи на три сторони, але в наші дні використовується тільки західний вихід. Усі ікони датуються XIX століттям, крім запрестольного образа, створеного за наказом католікоса Ніколоза VI (Амілахварі) в 1683 р.
Література
- Абашидзе И. / Ред. — Грузинская Энциклопедия. — Тбилиси, 1985. — Vol. IX. — Грузия.
- Амиранашвили Ш. История грузинского искусства. Khelovneba, Тбилиси, Грузия, 1961.
- Rosen, Roger. Georgia: A Sovereign Country of the Caucasus. Odyssey Publications: Hong Kong, 1999. ISBN 962-217-748-4