Ан Зионг-вионг
Ан Зионг-вионг (в'єт. An Dương Vương, тьи-ном 安陽王)[К. 1], справжнє ім'я Тхук Фан (в'єт. Thục Phán, 蜀泮) — вождь аув'єтів, який у III ст. до н. е. розбив державу хунгвионгів — Ванланг — і заснував свою державу Аулак[1]. Столицею Аулаку стала фортеця Колоа. Згідно з легендами, правління Тхук Фана тривало з 258 до 208 року до н. е. У цей період племена гірських жителів аув'єтів і рівнинних лакв'єтів об'єдналися, і народ, що утворився, став іменуватися в'єтами[2]. Існування Ан Зионг-вионга як історичної особи заперечують деякі історики[3].
Ан Зионг-вионг | |
---|---|
Народився | 3 століття до н. е. |
Помер | 207 до н. е. |
Країна | В'єтнам |
Діяльність | суверен |
Рід | Q107193102? |
Батько | Q18460820? |
Діти | Mỵ Châud |
Згідно з Повним зібранням історичних записок Дайв'єта і Схваленого найвищим повелінням загального зерцала в'єтської історії, основа і подробиці, Ан Зионг-вионг був принцом з царства Тхук, тобто царства Шу (Thục, кит. трад. 蜀, піньїнь: Shǔ, акад. Шу)[4][5], якого батько послав дослідити території, які зараз є південними китайськими провінціями Гуансі та Юньнань, щоб переселити своїх людей у сучасний північний В'єтнам під час вторгнення династії Цінь. Однак ця історія суперечить фактам, оскільки Шу було завойоване у 316 році до н. е., а Тхук Фан правив між 257 р. і 207 р. до н. е.
Перемога Тхук Фана над останнім хунгвионгом Хунг Зуе (Hùng Duệ) овіяна легендами. Є принаймні три версії подій.
- Тхук Фан багато разів нападав на Хунг Зуе, але той кожного разу легко відбивав атаку. Розслабившись, Хунг Зуе став постійно бенкетувати, і одного разу, напившись, пропустив напад. Коли придворні нарешті змогли розбудити хунгвионга, він злякався і стрибнув у колодязь, де й помер. Народ Ванлангу підкорився Ан Зионг-вионгу[6].
- Тхук Фан переміг Хунг Зуе, убив його і всіх його родичів[7];
- Хунг Зуе на деякий час передавав трон божеству, яке порадило поступитися престолом Тхук Фану, що перший і зробив[7].
Закінченню царювання Ан Зионг-вионга також присвячена легенда. Нібито чоловік на ім'я Као Ло виготовив чарівний арбалет, який вражав одним пострілом 300 осіб, і передав його Ан Зионг-вионгу[8]. Володар Намв'єта Ч'єу Да попросив руки Мі Тяу (Mỵ Châu, 媚珠), дочки Ан Зионг-вионга, нібито для укладення шлюбу зі своїм сином Чонгом Тхюї (Trọng Thủy, 仲始). Насправді син, потрапивши в царські покої, замінив чарівний спусковий гачок арбалета на копію, після чого Ч'еу Та напав на Колоа і розгромив її. У запалі битви Ан Зионг-вионгу явилася Золота Черепаха, яка сказала йому, що врятує його, якщо він уб'є свою дочку, винуватицю події. Ан Зионг-вионг так і вчинив, після чого Черепаха змусила води моря розступитися і забрала його на дно[9][10]. Китайські джерела не згадують чарівного спускового гачка, повідомляючи, що Чонг Тхюї поламав арбалет[11]. Насправді син Ч'еу Та одружився з Мі Тяу і жив в Аулаку кілька років, до вторгнення армії Намв'єту[12].
Коментарі
- Частина «вионг» означає «король, правитель», фактично є титулом і українською пишеться через дефіс, на відміну від звичайних в'єтнамських імен.
Примітки
- Гатауллина, 1969, с. 47.
- Мхитарян, 1983, с. 35—36.
- Вестник МГУ, 2002, с. 110.
- Taylor (1983), p. 19
- Asian Perspectives, том 28, номер 1 (1990), с. 36
- Кнорозова, 2000, с. 112.
- Кнорозова, 2000, с. 183.
- Памятники письменности Востока, 1980, с. 45.
- Huy Long Tạ, 2008.
- Кнорозова, 2000, с. 115.
- Vo, 2012, с. 108.
- Деопик, 2002, с. 172.
Література
- Мхитарян С. А. История Вьетнама. — Наука, 1983.
- Гатауллина Л.М.. Вьетнам (справочник). — Наука, 1969. — 431 с.
- Деопик Д.В.. Вьетнам: история, традиции, современность. — Восточная литература, 2002.
- Московский государственный университет им. М.В. Ломоносова. Вестник Московского университета: Востоковедение. — Изд-во Московского университета, 2002.
- Академия наук СССР. Отделение истории, Институт народов Азии (Академия наук СССР), Институт востоковедения (Академия наук СССР), Российская академия наук. Отделение истории. Памятники письменности Востока. — Наука, 1980. — (Памятники письменности Востока).
- Huy Long Tạ, Việt Hà Nguyẽ̂n. An Dương Vương. — Nhà xuá̂t bản Kim Đò̂ng, 2008.
- Кнорозова Е.Ю.. Мифы и предания Вьетнама. — Петербургское Востоковедение, 2000.
- Nghia M. Vo. Legends of Vietnam: An Analysis and Retelling of 88 Tales. — McFarland, 2012. — ISBN 9780786490608.