Аполлон-5

Після успішного польоту Аполлона-4 9 листопада 1967 і запуску останнього Сервеєра 7 січня 1968 планувалося у січні здійснити запуск Аполлона-5 ракетою-носієм Сатурн-1Б і для перевірки місячного модуля, а за два місяці — Аполлона-6 ракетою-носієм Сатурн-5 для останнього кваліфікаційного польоту. У випадку успішності обох польотів планувалося здійснити запуск ракетою-носієм Сатурн-1Б і пілотованого Аполлона-7 у липні або серпні, у жовтні ракетою-носієм Сатурн-5 мали би запустити Аполлон-8[1].

У випадку невдачі польотів Аполлон-5 або 6 було би здійснено додаткову перевірку місячного модуля або третій безпілотний запуск Сатурна-5.

Випробування місячного модуля в умовах відкритого космосу. В рамках випробовувань планувалося двічі використати рідинний ракетний двигун посадкового ступеня місячного корабля, виконати розділення ступенів місячного корабля, змоделювати умови роботи рушійної установки при злеті другого ступеня з поверхні Місяця[2].

В польоті перевірялися цілісність структури, динаміка апарата і стабільність під час імітації скасування посадки на Місяць. Також перевірялися роботи рушійних систем злітного і посадкового ступенів, початок і закінчення усіх етапів під час посадки[3], установка місячного модуля, другий ступінь і відсік приладів[4].

На емблемі показано місячний модуль під час від'єднання посадкового ступеня. Праворуч зображено Місяць. Емблему створила компанія Grumman Aircraft, яка проектувала місячний модуль.

У польоті було використано ракету-носій Сатурн-1Бі, первісно призначену для Аполлона-1 (AS-204). Ракета-носій складалася з двох ступенів (S-IB-204 і S-IVB-204) і відсіку приладів, й місячного модуля (LM-1), вкритого обтічником.

Місячний модуль не мав посадкових опор, оскільки не призначався для посадки, і мав згоріти в атмосфері Землі по закінченні випробувань[3].

Оскільки перевірка апарата мала тривати шість місяців, то доставка очікувалася у вересні 1966. Перший запуск місячного модуля планувався у квітні 1967. Розробка тривала довше очікуваного, тому доставка відкладалася[1].

У січні 1967 на стартовому майданчику № 37 було встановлено ракету-носій Сатурн-1Бі AS-206[3].

У березні 1967 початкову ракету-носій для Аполлона-5 (AS-206) було знято зі стартового майданчика[1].

12 квітня після перевірки на пошкодження на стартовий майданчик № 37 було встановлено ракету-носій AS-204, що перебувала на космодромі з серпня 1966, і була знята зі стартового майданчика № 34 у березні[3].

23 червня 1967 на космодром було доставлено місячний модуль[1].

Для перевірки роботи технічних споруд було виготовлено фанерний макет місячного модуля. Використовувалися садові шланги для імітації з'єднання кабелів[1].

Оскільки місячний модуль не мав складних електричних систем, було ретельніше перевірено рушійну систему[1].

Впродовж літа й осені було виявлено необхідність значних вдосконалень місячного модуля і неземних технічних споруд[1].

19 листопада 1967 місячний модуль було встановлено на вершині ракети-носія. Без корабля ракета-носій мала висоту 52 м. Місячний корабель було накрито обтічником[1].

22 грудня відбулася успішна перевірка готовності до польоту[1].

15 січня 1968 почалися підготовки до пробного зворотного відліку[1].

19 січня пробний зворотний відлік успішно закінчився імітацією запуску[1].

Проблеми з завантаженням самозаймистого палива до місячного модуля відклали запуск зі запланованого 18 січня на 22[1].

21 січня почався зворотний відлік тривалістю 22 години[3].

22 січня, за 2,5 годин до запуску, внаслідок збою в енергоживленні і наземній комп'ютерній системі відлік було призупинено[1].

Ракета-носій «Сатурн-1Б SA-204» з місячним кораблем (загальна маса — 14 380 кг) стартувала 22 січня 1968 о 22:48:09 UTC. Корабель досяг проміжної орбіти з апогеєм 222 км, перигеєм 163 км, періодом 88,3 хвилини і нахилом орбіти 31,63°[4].

Двигун другого ступеня вимкнувся після 10-ти хвилин польоту, апарат вийшов на орбіту за 10 секунд після цього[1].

Після 43 хвилин 52 секунд польоту, на другому оберті, місячний модуль відокремився від перехідника і вийшов на імітовану трансмісячну орбіту з апогеєм 17 346 км[4].

Перше включення посадкового двигуна тривало 4 секунди замість запланованих 38 секунд. Двигун було автоматично відключено навігаційною системою внаслідок недостатньої швидкості[1]. Вимикання двигуна було передбачене програмою пілотованого польоту, щоб надати екіпажу час для аналізу ситуації і ухвалення рішення про необхідність вмикання двигуна для продовження польоту[3].

Було використано запасний варіант роботи двигуна на 10 відсотків тяги тривалістю 26 секунд і вмиканням на повну тягу тривалістю 7 секунд[4].

Третє вмикання через 32 секунди після другого тривало 26 на 10 відсотків тяги і 2 секунди повної тяги для імітації відміни посадки у випадку збою в роботі двигуна посадкового ступеня і швидкого вмикання двигуна злітного ступеня[4].

Після 6 хвилин 23 секунд роботи двигун злітного ступеня було увімкнуто на 60 секунд для повного спалювання палива[4].

Після 11 годин 10 хвилин випробувань злітний і посадковий ступені залишилися на орбіті, готовими до входження в атмосфери і знищення.

Незважаючи на передчасне вимикання рушійної установки посадкового модуля, політ було визнано успішним і підтверджено роботу усіх систем місячного модуля.

23 січня посадковий ступінь місячного модуля увійшов до атмосфери і згорів у щільних шарах.

12 лютого злітний ступінь місячного модуля увійшов у атмосферу Землі, обгорілі рештки впали за кілька кілометрів на південний захід від острова Гуам[3].

• «Аполлон-5» на сайті «Польоти НАСА»(англ.)
• «Аполлон-5» в каталозі НАСА(англ.)
• Місяцепорт. Ще два випробувальні запуски — Аполлон-5 і 6(англ.)
• Колісниці для Аполлона. Історія пілотованого місячного космічного корабля(англ.)
• Описи місячних модулів