Аргонавт (білок)

Аргонавт (англ. Argonaute) – загальна назва білків, що беруть участь у процесі РНК інтерференції. Білки родини Аргонавт формують РНК-індукований комплекс заглушення генів RISC (англ. RNA-induced silencing complex), що виконує функцію специфічного "виключення" генів-мішеней за допомогою коротких некодуючих РНК (мікроРНК, ендо-міРНК та піРНК)[2]. Білки родини аргонавт дуже консервативні у всіх еукаріотів, за винятком дріжджів Saccharomyces cerevisiae, що втратили здатність до РНК інтерференції[3]. Також Аргонавт білки присутні у архей і бактерій, але їхня функція там не до кінця з'ясована.

Аргонавт
Структура білка Аргонавт архебактерії Pyrococcus furiosus[1].
Ідентифікатори
Символ Argonaute
PDB 1U04
UniProt Q8U3D2
Інша інформація

Підродини сімейства Аргонавт

Білки родини Аргонавт діляться на три підкатегорії: AGO, PIWI (англ. P-element-induced wimpy testis) та WAGO, яка специфічна для круглих червів (Caenorhabditis elegans)[4].

У рослин також є представники родини Аргонавт, AGO1, які схожі на підродину AGO, але в період розвитку ці білки виконують рослинно-специфічні функції.

AGO

AGO підродина білків взаємодіє з мікроРНК та малими інтерферуючими РНК. Для біогенезу таких видів РНК необхідна активність РНКази III.

PIWI

PIWI підродина білків взаємодіє з піРНК – малими нкРНК, що походять з ділянок ДНК під назвою піРНК-кластери, біогенез яких не залежить від ферменту РНКази III.

WAGO

Невеликі нкРНК, що взаємодіють з білками підродини WAGO є продуктами прямого синтезу РНК.

Механізм РНК-заглушення

Деякі РНК формуються у вигляді двоспіральних молекул, але лише один ланцюг з'єднується з білком родини Аргонавт – це так званий гід-ланцюг (англ. guide strand), а комплементарний йому називається ланцюг-пасажир (англ. passenger strand). Важливим етапом є вибір саме гіда-ланцюга, оскільки при виборі ланцюга-пасажира будуть деградувати інші мРНК[4].

Представники родини

У людини наявні 8 генів, які кодують білки родини аргонавт:

Примітки
  1. Ji-Joon Song, Stephanie K. Smith, Gregory J. Hannon & Leemor Joshua-Tor (September 2004). Crystal structure of Argonaute and its implications for RISC slicer activity. Science 305 (5689): 1434–1437. PMID 15284453. doi:10.1126/science.1102514.
  2. Gunter Meister (July 2013). Argonaute proteins: functional insights and emerging roles. Nature reviews. Genetics 14 (7): 447–459. PMID 23732335. doi:10.1038/nrg3462.
  3. Ines A. Drinnenberg, David E. Weinberg, Kathleen T. Xie, Jeffrey P. Mower, Kenneth H. Wolfe, Gerald R. Fink & David P. Bartel (October 2009). RNAi in budding yeast. Science 326 (5952): 544–550. PMID 19745116. doi:10.1126/science.1176945.
  4. Benjamin Czech & Gregory J. Hannon (January 2011). Small RNA sorting: matchmaking for Argonautes. Nature reviews. Genetics 12 (1): 19–31. PMID 21116305. doi:10.1038/nrg2916.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.