Ариніна Людмила Михайлівна

Народилася в селі Синодському Саратовської губернії.

Закінчила ГІТІС (1948). Працювала в театрах Могильовської області (Могильовський обласний драматичний театр), Бресту (Брестський академічний театр драми), Кемеровської області (Кемеровський театр драми), Челябінському державному академічному театрі драми імені С. Цвіллінга (1956—1963).

У 1963—1969 рр. — акторка Ленінградського державного театру імені Ленінського комсомолу (Балтійський дім).

У 1969—1980 рр. — акторка Московського обласного державного театру імені О. М. Островського.

У кіно дебютувала в ролі Тані в кіноповісті «Чотири сторінки одного молодого життя» (1967). Після ролі Юлії Дмитрівни в телефільмі П. Фоменка «На все життя», за акторкою склалося амплуа самотньої, нещасливої жінки, ображеної долею. У цьому ж ключі вона працювала в картинах «Майже смішна історія», «Батьки і діди», «Весілля старшого брата» та інших.

Зіграла близько сотні різнопланових ролей в фільмах і серіалах — від характерних і комедійних до сентиментальних і чутливих, — серед яких «Ступінь ризику», «Мама вийшла заміж» (1969), «Учитель співу», «Строгови», «Білоруський вокзал», «Улюблена жінка механіка Гаврилова» (1981), «Клуб жінок» (1987), «Село Степанчиково» (1989).

Знялася в ряді українських картин: «Мій генерал» (1979), «Білий танець» (1981), «Казки старого чарівника» (1984), «Чужий дзвінок» (1985), «Блакитна троянда» (1988), «Рок-н-рол для принцес» (1990), «Гріх» (1991), «Будемо жити!» (1995) та ін.

У 1999—2006 роки — акторка Московського театру «Майстерня Петра Фоменка».

Лауреат театральної премії «Чайка» в номінації «Синхронне плавання» — за акторський ансамбль спектаклю «Три сестри» (2004)[4].

• Фільмографія на kino-teatr.ru (рос.)