Арканум (езотеризм)
Арканум (лат. arcanum, таємне) — термін, що в релігійній практиці давніх римлян означав секретні справи, про які не можна було говорити, наприклад містерії або таємні вчення жерців, абсолютно закриті та недоступні для людей, які в них не посвячені [1].
У середньовічній алхімії так називали різні препарати, що нібито мали особливу дію, і склад яких тримали у великій таємниці[1].
Звідси арканіст — власник таємних засобів або посвячений у таємне мистецтво, наприклад складних ремесел[2].
Середньовічна алхімія
У середньовічній алхімії крім різних препаратів, що нібито мали особливу дію, і склад яких тримали у великій таємниці, арканумами називали також найвищі прагнення алхіміків — «еліксир молодості» та «філософський камінь»[1].
У пізній містико-спекулятивній алхімії під арканумом розуміли щось приховане, безтілесне й безсмертне[1].
Медицина
У медицині використовували «таємні» або «секретні» засоби (лат. arcana/arqana) — лікувальні препарати, що були дуже поширені, і склад яких тримали у великій таємниці; їх відкидала наукова медицина, вони часто були шкідливі або марні[3][4].
Християнське богослов'я
«Арканум» в значенні того, що недоступне для непосвячених, перейшов у християнське богослов'я й від XVII століття означав, що церква не повинна була допускати присутність оголошених під час деяких богослужінь і таїнств, головним чином, під час прийняття святих таємниць, таїнства хрещення, таїнства священства, читання молитви господньої та миропомазання[1].
Примітки
- Арканум // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. (рос. дореф.)
- Арканист // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. (рос. дореф.)
- Тайные средства // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. (рос. дореф.)
- Arqana // Малый энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона: В 4 томах. — СПб., 1907—1909.(рос.)
Посилання
- Арканум // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. (рос. дореф.)