Аров Борис Лазарович

Борис Лазарович Аров (1 травня 1919(19190501), с. Аджамка, Херсонська губернія, сучасна Кіровоградська область 11 січня 2016, Миколаїв) — радянський і український спортивний журналіст.

Аров Борис Лазарович
Народився 1 травня 1919(1919-05-01)
Аджамка, Аджамська волость, Олександрійський повіт, Херсонська губернія, Українська СРР
Помер 11 січня 2016(2016-01-11) (96 років)
Миколаїв, Україна
Поховання Миколаївський міський цвинтар
Діяльність журналіст
Премії

З життєпису

З 1937 року працював у миколаївській обласній газеті «Южная правда». Вів репортажі з чемпіонату світу з хокею 1974, Олімпійських ігор 1980, Універсіади 1981. Його статті друкували «Огонёк», «Юность», «Молодёжная эстрада», «Україна», «Старт». У співавторстві з Маргаритою Саєнко — автор п'єси «Партизанська іскра» (про однойменну партизанську організацію), яка отримала республіканську комсомольську премію імені М. Островського. Лауреат численних нагород Асоціації спортивних журналістів України, у тому числі в найпрестижнішій номінації — приз імені Ігоря Засєди «За честь і гідність у журналістиці»[1]. У співпраці з Емілем Январьовим створив сценарії документальних фільмів «До свиданья, корабли» та «Незримый пассажир» (про письменника і педагога Адріана Топорова).

Останню свою книгу 96-річний Аров дописав і направив у видавництво кілька днів перед смертю, в січні 2016 року.

Помер 11 січня 2016 р., похований на миколаївському міському кладовищі.

Примітки

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.