Кіровоградська область

Область розташовується на південних схилах Придніпровської височини. Таке місцерозташування обумовлює дуже нерівний горбистий рельєф, на території області знаходиться велика кількість балок і ярів. Дуже актуальною проблемою є водна ерозія ґрунтів.

На схилах долин річок Тясмину та Інгульця розповсюджені поля зсувів гірських порід та блоково-пластичне зміщення. Зсуви сформувались на схилах, складених плейстоценовими суглинками потужністю близько 7 м.

Ґрунти області характеризуються високою родючістю. Ґрунтовий покрив області характерний для перехідної зони від південного лісостепу до північного степу.

У північній частині області переважають чорноземи потужні малогумусні із вмістом гумусу 5,0 % та середньогумусні із вмістом гумусу трохи більше 5,5 %. Значні площі тут займають чорноземи в різному ступені реградуровані, а також чорноземи опідзолені, темно-сірі опідзолені та сірі опідзолені ґрунти.

Для південно-східних районів найпоширенішими ґрунтами є чорноземи звичайні, середньо — та малогумусні, а в південній частині — чорноземи звичайні малогумусні малопотужні, присутні незначні поклади карпатських ґрунтів

За механічним складом ґрунти північних районів — важкосуглинисті, південних — легкосуглинисті, а в Придніпров'ї — легко — та середньосуглинисті.

Річки області належать до систем Дніпра і Південного Бугу. Значущі притоки Дніпра — Тясмин, Інгулець і Цибульник, Південного Бугу — Інгул, Синюха і Синиця.

Водні ресурси Кіровоградщини представлені річками, водосховищами, ставками та підземними водами. В області нараховується 438 великих і малих річок протяжністю 5,6 тис.км, серед яких найбільші — Інгулець, Синюха, Велика Вись, Інгул, Ятрань. За кількістю водосховищ та ставків (85 та 2185 відповідно[2]) область займає третє місце серед областей України. Зате вона має найменші запаси природних підземних вод.

Клімат: помірно-континентальний, помірно-теплий. Зима м'яка, з частими відлигами, а літо спекотне. Середня температура липня + 21 — 22 °C, січня —2 — 5 °C. Опади випадають найчастіше влітку і восени у вигляді дощів. Їх середньорічна кількість становить від 450 до 520 мм.

Область має порівняно великі запаси деяких мінеральних ресурсів. З паливних ресурсів тут є поклади бурого вугілля в м. Олександрія. Вагоме енергетичне значення мають значні (світового масштабу) поклади уранових руд. На лісові та водні ресурси область бідна. Гідроресурси річок обмежені. Є значні запаси підземних вод.

• Заповідник Хутір Надія;
• Заповідник Карпенків край;
• Чорний ліс;
• Дендропарк «Веселі Боковеньки».

Окрасою краю та місцем відпочинку є лісові насадження, 400-літні дуби, цілющі джерела. Загальна площа лісового фонду становить 179,1 тис. га. Основні рекреаційні ресурси на Кіровоградщині — оздоровчі (м'який клімат, мальовничі береги річок і водосховищ). Діють 3 санаторії та пансіонати з лікуванням, 4 будинки і пансіонати відпочинку, численні бази відпочинку, профілакторії та дитячі табори відпочинку.

Мінерально-сировинний потенціал області має понад 340 родовищ корисних копалин, із яких 107 — розробляються. Це буре вугілля, рудна сировина (залізо, нікель), сировина для атомної енергетики (уран), нерудні корисні копалини.

Відкриті в останні десятиріччя золоторудні родовища — основа для створення у майбутньому золотовидобувної та золотопереробної галузі в області. За даними геологів, існує ймовірність відкриття родовищ платини, алмазів, хрому та рідкісних металів.

Рослинний світ області відображає типову екосистему лісостепу, хоча велика її частка розкопана і в даний час представлена ріллею. Серед дерев в області переважають[3]:

• Абрикоса
• Акація біла
• Американський клен
• Берест
• Верба біла
• Вишня
• Гіркокаштан
• Гледичія колюча
• Горіх волоський
• Горобина звичайна
• Груша звичайна
• Дуб черешчатий
• Клен звичайний
• Липа широколиста

Ювілейна монета НБУ присвячена Кіровоградській області

• 585 — ~ 480 рр. до н. е. скіфський династ, про якого Геродот повідомляє у своєму відомому уривку (Історія. IV.81), Аріант, бажаючи дізнатися кількість своїх воїнів, провів своєрідний перепис населення, звелівши кожному скіфу принести вістря стріли. З них він повелів вилити казан, що був встановлений у місцевості Екзампей між Борисфеном і Гіпанісом (тепер — неподалік села Вільні Луки, що належить до Кропивницької сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області).
• 6-9 ст. — східнослов'янське плем'я Уличі заселювало пониззя Дніпра від р. Росі до Чорного моря у межах розселення антів, нащадками яких вони (як і тиверці) були.
• 940 р. — уличі згодилися на данину Ігореві, яку він відступив своєму воєводі Свенельду. Після завоювання воєводою Свенельдом у (942 р.), уличі увійшли до складу Київської Руси, узяли участь у формуванні українського народу.
• Х ст. — територію сучасної області зайняли печеніги, витіснивши уличів
• ХІІ ст. — територію сучасної області зайняли половці, витіснивши печенігів
• 1242 — уся територія сучасної області увійшла до складу Монгольської імперії
• 1331 — засноване місто Торговиця
• 1362 битва на Синіх Водах (Синьоводська битва; вірогідно між 24 вересня — 25 грудня 1362), відбулася на річці Сині Води між литовсько-руським військом Великого князя Литовського і Руського Ольгерда Гедиміновича та ордами монголо-татарських правителів на Поділлі, поблизу фортеці Торговиці
• 1471 — створено Ки́ївське воєво́дство — адміністративно-територіальна одиниця Великого князівства Литовського (до 1569) та Корони Польської в Речі Посполитій. Існувало в 1471—1795 роках.
• 1556 — засновано Запорізьку Січ, до складу якої увійшла майже вся територія сучасної Кіровоградської області.
• 1615 — засноване місто Крилів
• 1634 — створено Гардівську паланку — адміністративно-територіальну одиницю Війська Запорозького низового.
• 16 травня 1648 — Перша битва Визвольної війни українського народу 1648—1654 рр. під Жовтими Водами
• 1739 — створено (відновлено) Бугогардівську паланку — адміністративно-територіальну одиницю Війська Запорозького низового.
• 1740 — засноване поселення Усівка
• 1746 — створено Інгульську паланку — адміністративно-територіальну одиницю Війська Запорозького низового.
• 1752 — створено військово-поселенську територію Нову Сербію
• 1754 — засноване місто Єлисавет
• 1754 — створення Новослобідського козацького полку
• 1759 — Новослобідські козацькі поселення були приєднані до Нової Сербії
• 1764 — скасовані Нова Сербія і Новослобідський козацький полк, їхні території під назвою Єлисаветинської провінції ввійшли до складу утвореної указом Новоросійської губернії
• 1767 — засноване поселення Малий Бобринець.
• 1796 — створено Єлисаветградський повіт Новоросійської губернії Російської імперії
• 8 жовтня 1802—15 травня 1803 — Єлисаветградський повіт у складі Миколаївської губернії
• 15 травня 1803—6 січня 1921 — повіт у складі Херсонської губернії
• 1869 — засноване місто Знам'янка, важливий залізничний вузол України
• 22 січня 1918 — проголошено незалежність Української Народної Республіки
• 26 лютого 1918 — Єлисаветград окуповано Червоною армією.
• 6 березня 1918 — Мала рада УНР видала Закон про поділ України на землі, в якому місто Єлизавет був адмінцентром Землі УНР Низ.
• 29 квітня 1918 — здійснено державний переворот, наслідком якого був прихід Скоропадського до влади і встановлення Української Держави замість УНР.
• 14 грудня 1918 — внаслідок антигетьманського повстання Директорією було відновлено УНР.
• лютий 1919 — територію краю окуповано більшовицькими загарбниками.
• 1919 — створено Єлисаветградсько-Олександрійський повстанком у складі Холодноярської республіки, керівником якого призначено Герасима Нестеренка
• 7 травня 1919 — в місті Єлисаветграді Херсонської губернії (нині — місто Кропивницький) начдив Григор'єв підняв антибільшовицьке повстання.
• 6 січня 1921 — Єлисаветградський повіт входить до Миколаївської губернії УСРР
• 30 грудня 1922 — УСРР входить до складу Радянського Союзу
• 7 березня 1923 — створено Єлисаветградський округ Миколаївської губернії
• 7 серпня 1924 — Єлисаветград перейменовано на Зинов'євськ, Єлисаветградський округ — на Зинов'євську округу
• 3 червня 1925 — ліквідовано Миколаївську губернію
• 2 вересня 1930 — ліквідовано округи
• 27 лютого 1932 року — створена Одеська область
• 1934 — місто Зинов'євськ перейменоване на Кірове
• 22 вересня 1937 року — створена Миколаївська область

Адміністративний центр області — місто Кропивницький.

У складі області:

• районів — 4;
• районів у містах — 2;
• населених пунктів — 1030, в тому числі:
  • міського типу — 39, в тому числі:
    • міст — 12, в тому числі:
      • міст обласного значення — 4;
      • міст районного значення — 8;
    • селищ міського типу — 27;
  • сільського типу — 991, в тому числі:
    • сіл — 973;
    • селищ — 18.

У системі місцевого самоврядування:

• районних рад — 21;
• районних рад у містах — 2;
• міських рад — 12;
• селищних рад — 27;
• сільських рад — 376.

• Кропивницький
• Олександрія
• Знам'янка
• Світловодськ

Голови облвиконкому:

• 1939—1941 Іщенко Віталій Павлович
• 1944—1949 Іщенко Віталій Павлович
• 1949—1953 Комяхов Василь Григорович
• 1953—1963 Турбай Григорій Автономович
• 1963—1964 Турбай Григорій Автономович (голова сільського ОВК)
• 1963—1964 Кравченко Леонід Гаврилович (голова промислового ОВК)
• 1964—1965 Кириченко Микола Карпович
• 1965—1975 Кошевський Петро Сидорович
• 1975—1980 Максименко Дмитро Павлович
• 1980—1990 Желіба Володимир Іванович
• 1990—1991 Сухомлин Микола Олексійович
• 1991—1992 Желіба Володимир Іванович
• 1992—1995 Сухомлин Микола Олексійович

Голови ОДА:

• 07.07.1995 — 17.09.1996 Сухомлин Микола Олексійович
• 22.09.1996 — 02.10.1998 Громовий Михайло Пилипович
• 02.10.1998 — 02.02.1999 Башкіров Михайло Володимирович
• 08.02.1999 — 03.11.1999 Кальченко Валерій Михайлович
• 03.11.1999 — 15.07.2003 Моцний Василь Кузьмович
• 15.07.2003 — 05.03.2004 Черновол Михайло Іванович
• 05.03.2004 — 27.01.2005 Компанієць Василь Олександрович
• 27.01.2005 — 03.05.2006 Зейналов Едуард Джангірович
• 04.05.2006 — 03.08.2006 Ревенко Анатолій Дмитрович (в.о.)
• 03.08.2006 — 01.11.2007 Черниш Вадим Олегович
• 01.11.2007 — 12.12.2007 Ревенко Анатолій Дмитрович (в.о.)
• 12.12.2007 — 27.06.2009 Моцний Василь Кузьмович
• 22.09.2009 — 06.04.2010 Мовчан Володимир Петрович[10]
• 06.04.2010 — 09.01.2013 Ларін Сергій Миколайович[11]
• 09.01.2013 — 02.03.2014 Ніколаєнко Андрій Іванович[12]
• 02.03.2014 — 16.09.2014 Петік Олександр Владиславович
• 16.09.2014 — 11.06.2019 Кузьменко Сергій Анатолійович
• 11.06.2019 — 27.06.2019 Коваленко Сергій Петрович (в.о.)
• 27.06.2019 — 08.11.2019 Лобанова Світлана Василівна (в.о.)
• 08.11.2019 — 27.06.2020 Балонь Андрій Богданович[13]
• 27.06.2020 — 27.08.2020 Кузьмін Ігор Валерійович (в.о.)
• 27.08.2020 — 15.04.2021 Назаренко Андрій Валерійович[1]
• 15.04.2021 — 27.05.2021 Жалдак Валерій Олександрович (т.в.о.)
• з 27.05.2021 — Чорна Марія Володимирівна

Перші Секретарі обласного комітету КП(б)У:

• 1939—1940 Мірошкін Олександр Якимович
• 1940—1941, 1943—1946 Горенков Федір Степанович
• 1946—1949 Петров Григорій Гаврилович
• 1949—1950 Стоянцев Олексій Андрійович
• 1950—1952 Позаненко Василь Васильович
• 1952—1954 Найдек Леонтій Іванович

Перші Секретарі обласного комітету КПУ:

• 1954—1955 Найдек Леонтій Іванович
• 1955—1963 Мартинов Федір Гнатович
• 1963—1964 Кириченко Микола Карпович
• 1964—1965 Дорошенко Петро Омелянович
• 1965—1967 Кириченко Микола Карпович
• 1967—1982 Кобильчак Михайло Митрофанович
• 1982—1990 Самілик Микола Гнатович
• 1990—1991 Мармазов Євген Васильович

Голови Обласної Ради народних депутатів:

• 1990—1992 Желіба Володимир Іванович
• лютий—березень 1992 Сухомлин Микола Олексійович
• 1992—1994 Долиняк Володимир Андрійович
• 1994—1999 Сухомлин Микола Олексійович
• 1999—2006 Сибірцев Василь Іванович
• 2006—2010 Сухомлин Микола Олексійович
• 2010—2014 Ковальчук Микола Михайлович
• 2014—2020 Чорноіваненко Олександр Анатолійович
• 2020— Шульга Сергій Павлович.

У структурі промислового виробництва регіону найбільшу питому вагу мають харчова промисловість, машинобудування та металообробка, електроенергетика, промисловість будівельних матеріалів. Серед галузей харчової промисловості провідна роль належить цукровому виробництву, в області працює 11 цукрових заводів. У структурі виробництва товарів народного споживання частка продовольчих товарів становить 83 %. Загалом у регіоні на самостійному балансі перебувають 254 промислові підприємства, функціонує 455 малих промислових підприємств.

Кіровоградська область здавна відома як регіон із добре розвинутим сільськогосподарським виробництвом. У галузевій структурі валової продукції сільського господарства провідне місце належить рослинництву, питома вага якого становить 73 %, тваринництва — 27 %.

Основні зернові культури, що вирощуються в області, — озима пшениця, ячмінь, соя, кукурудза на зерно, зернобобові, гречка та просо. Значне місце серед технічних культур займає соняшник і цукровий буряк.

У садівництві переважними напрямками є вирощування яблук, груш, слив, вишень і ягідних культур.

Основою тваринництва є розведення великої рогатої худоби, свиней, овець, птиці.

Питома вага виробництва основних видів сільськогосподарської продукції у загальному обсязі її виробництва в Україні становить: по соняшнику — 10 %, зернових і зернобобових — 6,7 %, цукровому буряку (фабричному) — 5,2 %, м'ясу — 3,0 %, молоку — близько 2,8 %.

Розведенням племінних коней займаються 2 кінні заводи і 2 племінні ферми. Основні породи, що розводяться у кінзаводах і племфермах — чистокровна верхова і українська верхова.

Площа зрошуваних земель у Кіровоградській області становить 51,3 тис. га, з них — 21,2 тис. га міжгосподарських систем

Основні залізничні вузли — Знам'янка, Помічна, Гайворон, Долинська. Розвинений автотранспорт. На Дніпрі розвинене судноплавство (пристань Світловодськ). Авіалінії з'єднують Кропивницький із великими містами України.

У Кіровоградській області наукові дослідження проводяться переважно академічними і галузевими науковими організаціями та науковими підрозділами вищих навчальних закладів І—IV рівнів акредитації.

У 2000 р. в області зосереджувалося 13 організацій, які виконують наукові та науково-технічні роботи, де в основній діяльності зайнято 0,7 тис. осіб, в тому числі 0,4 — дослідники. Всього чисельність фахівців становить 0,5 тис. осіб, із них із науковим ступенем докторів наук — 17 осіб і кандидатів наук — 38. Чисельність працівників-сумісників, які виконують наукові та науково-технічні роботи, становить 200 осіб, із них 22 доктори і 58 кандидатів наук. В області працює 14 академіків і членів-кореспондентів, а також 34 доктори і 449 кандидатів наук, які зайняті в економіці області.

Фінансування наукових та науково-технічних робіт становить 3,4 млн грн, у тому числі за рахунок держбюджету — 1,2, власних коштів — 0,9, коштів замовника — 1,3, тобто в структурі фінансування за джерелами переважають власні кошти. Обсяг робіт, виконаних власними силами наукових організацій, становить 3,3 млн грн (у фактичних цінах), основна частина яких —  це науково-технічні розробки (2,7 млн грн). Фундаментальні, прикладні дослідження і науково-технічні послуги становлять відповідно 0,09, 0,46 і 0,11 млн. гривень.

Наука та освіта Кіровоградщини, список сайтів

• Центральноукраїнський державний педагогічний університет ім. В. К. Винниченка
• Державна льотна академія України
• Центральноукраїнський національний технічний університет (ЦНТУ)
• Кіровоградський юридичний інститут Харківського національного університету внутрішніх справ (КірЮІ ХНУВС)

• Кіровоградський інститут комерції
• Соціально-педагогічний інститут «Педагогічна академія»

Культура та мистецтво Кіровоградщини, список сайтів

• Обласний Академічний музично-драматичний театр ім. М. Л. Кропивницького
• Ляльковий театр
• Аматорський студентський театр «Резонанс»
• Аматорський англомовний театр «The Little Globe Theatre»
• Кіровоградська обласна філармонія (сайт філармонії)
• Академічний театр музики пісні і танцю «Зоряни» (сайт «Зорян»)
• Кіровоградський обласний художній музей (сайт музею)

Кафедральний собор Різдва Богородиці в Кропивницькому

Основною релігійною конфесією на території області є християнство, що з'явилося тут, вірогідно, ще в часи Київської Русі.

Православ'я на території сучасної Кіровоградської області остаточно закріпили запорізькі козаки, що ревно захищали свою віру, зводили і прикрашали православні храми. Після входження цих територій до Російської Імперії та юрисдикційного перепідпорядкування Київської митрополії Московському патріархату, на території Новослобідського козацького полку була зведена фортеця святої Єлисавети. В околицях фортеці стали селитися переселенці — більшість з яких були православними або старообрядцями. Згодом фортеця перетворилася на місто Єлисаветград. До 1757 року територія області відносилася до Київської митрополії, потім переважно до Переяславської єпархії, а з 1775 до Словенської (згодом названа Катеринославською) єпархії. Із 1796 року ці землі увійшли до складу Херсонської єпархії. У 1880 році при Херсонській єпархії було відкрито Єлисаветградське вікаріатство. Після революції, Православ'я в регіоні, як і всюди в Україні, зазнало великих гонінь, через це було вбито і заслано безліч віруючих, священиків і єпископів. У 1942–1944 роках існувала Єлисаветградська єпархія Української автокефальної православної церкви. 1947 року було створено Кіровоградську єпархію Українського екзархату Російської православної церкви, що з 1991 року стала єпархією Української православної церкви (Московського патріархату). З 1992 року вона стала відповідати межам області, а в 2007 східні райони області були виділені в окрему Олександрійську єпархію. Згодом була також створена Кіровоградська єпархія Української православної церкви Київського патріархату.

Станом на 1 січня 2009 року в області Українська православна церква (Московського патріархату) мала дві єпархії, де налічувала 212 парафій та 2 монастирі з 28 ченцями і черницями, 175 священнослужителів, 28 недільних шкіл та 7 періодичних видань. Українська православна церква Київського патріархату мала одну єпархію із 72 парафіями, одним монастирем, 23 священнослужителі, 5 недільних шкіл та 2 періодичні видання. Українська автокефальна православна церква мала 10 парафій та 4 священнослужителя. Старообрядці мали 4 громади та 2 священнослужителя. Інша православні релігійні організації — 3 громади і 3 священнослужителя[14].

Станом на 1 січня 2009 року в області були найпоширеніші такі протестантські організації:

• Всеукраїнський союз об'єднань євангельських християн-баптистів — 1 управління, 92 громади, 2 місії, 50 недільних шкіл, 94 священнослужителі.
• Всеукраїнський союз церков християн віри євангельської—п'ятидесятників — 1 управління, 53 громади, 1 місія, 15 недільних шкіл, 1 періодичне видання, 60 священнослужителів.
• Українська уніонна конференція церкви адвентистів сьомого дня — 26 громад, 8 недільних шкіл, 1 періодичне видання, 27 священнослужителів[14].

1 січня 2009 року в області налічувалося 4 громади і 3 священнослужителі Греко-католицької церкви та 3 громади, 1 недільна школа і 4 священнослужителі Римо-католицької церкви[14].

В області діють громади й інших релігій: юдейські, мусульманські тощо.

• Кропивницький Марко Лукич (1840) — український письменник, драматург, театральний актор. З іменем Кропивницького пов'язані створення українського професійного театру на підросійській частині України й наступний етап розвитку реалістичної драматургії.
• Іван Карпенко-Карий (1845) — український письменник, драматург, актор, ерудит, один з корифеїв українського побутового театру.
• Микола Карпович Садовський (1856) — український актор, режисер і громадський діяч. Корифей українського побутового театру. Брат Івана Карпенка-Карого, Панаса Саксаганського й Марії Садовської-Барілотті.
• Русанов Аркадій Васильович (1875) — полковник Армії УНР.
• Винниченко Володимир Кирилович (1880) — український політичний та державний діяч, прозаїк, драматург та художник.
• Григор'єв Матвій Олександрович (1883) — український радянський військовий і громадсько-політичний діяч доби Громадянської війни 1917—1921 років, один з яскравих представників явища Отаманщини
• Гулий-Гуленко Андрій Олексійович (1886) — український військовий діяч часів УНР, отаман та генерал-хорунжий армії УНР.
• Нестеренко Герасим Онуфрійович (псевдонім Орел), (1890) — український військовий та громадський діяч часів УНР, Головний отаман Холодного Яру.
• Хмара Пилип Панасович (1891) — військовий діяч часів УНР, Отаман Чорного лісу.
• Долуд Андрій (1893) — український військовий діяч, полковник Армії УНР (генерал-хорунжий в еміграції).
• Горячко Сергій (1896) — український військовий та громадський діяч, учасник бою під Крутами 1918 р.
• Маланюк Євген Филимонович (1897) — український письменник, культуролог-енциклопедист, публіцист, літературний критик, сотник Армії УНР, «Імператор залізних строф».
• Пестушко Костянтин Юрійович (псевдонім Кость Степовий-Блакитний; (1898) — військовий діяч, отаман Степової дивізії, Головний отаман Холодного Яру.
• Яновський Юрій Іванович (1902) — український поет та романіст. Один із найвизначніших романтиків в українській літературі першої половини XX століття. Редактор журналу «Українська література», військовий журналіст. Ветеран Армії УНР.
• Сердюк Анатолій Григорович (1939) — відомий вчений та педагог, професор, член-кореспондент НААН України, лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки.
• Маринич Олександр Мефодійович (1920) — географ-геоморфолог, член-кореспондент НАН України.
• Авдієвський Анатолій Тимофійович (1933) — хоровий диригент, композитор, народний артист СРСР (1983)
• Таран-Терен Віктор Васильович (1941) — український політик та письменник. Народний депутат України ІІ — VI скликань. Член правління Національної спілки письменників України.
• Бондаренко Віталій Михайлович (1948) — доктор фізико-математичних наук, професор, лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки.
• Скляренко Віталій Григорович (1937) — мовознавець, академік НАН України, Заслужений діяч науки і техніки України.

• Кіровоградщина у дзеркалі часу: Архітектурне мистецтво : [фотоальбом / авт.-упоряд. А.М. Надєждін]. – Кіровоград : Імекс-ЛТД, 2013. – 76 с. : іл. – (Кіровоградщина у дзеркалі часу). – Укр., рос. та англ. мовами. – ISBN 966-189-263-6.
• Кіровоградщина у дзеркалі часу: Декоративно - ужиткове мистецтво : [фотоальбом / авт.-упоряд. Б.П. Куманський, Н.В. Деміхова, І.Л. Солуянова]. – Кіровоград : Імекс-ЛТД, 2013. – 76 с. : іл. – (Кіровоградщина у дзеркалі часу). – Укр., рос. та англ. мовами. – ISBN 966-189-264-3.
• Кіровоградщина у дзеркалі часу: Музичне мистецтво : [фотоальбом / авт.-упоряд. О.І. Полячок, М.В. Долгіх]. – Кіровоград : Імекс-ЛТД, 2013. – 76 с. : іл. – (Кіровоградщина у дзеркалі часу). – Укр., рос. та англ. мовами. – ISBN 966-189-262-9.
• Кіровоградщина у дзеркалі часу: Образотворче мистецтво : [фотоальбом / авт.-упоряд. А.М. Надєждін]. – Кіровоград : Імекс-ЛТД, 2013. – 76 с. – (Кіровоградщина у дзеркалі часу). – Укр., рос. та англ. мовами. – ISBN 966-189-265-0.
• Кіровоградщина у дзеркалі часу: Театральне мистецтво : [фотоальбом / авт.-упоряд. В.П. Шурапов, С.А. Ушакова]. – Кіровоград : Імекс-ЛТД, 2013. – 76 с. – (Кіровоградщина у дзеркалі часу). – Укр., рос. та англ. мовами. – ISBN 966-189-267-4.
• Кіровоградщина у дзеркалі часу: Хореографічне мистецтво : [фотоальбом / авт.-упоряд. В.Ф. Похиленко]. – Кіровоград : Імекс-ЛТД, 2013. – 76 с. : іл. – (Кіровоградщина у дзеркалі часу). – Укр., рос. та англ. мовами. – ISBN 966-189-261-2.
• Легка атлетика Кіровоградщини : до 100-річчя легкої атлетики на Кіровоградщині / О. П. Березан, І. О. Шостак. – Кіровоград : Рекламне агенство РіК-Медіа, 2015. – 295 с. – ISBN 966-2294-39-2.
• Малі міста України. Кіровоградська область : бібліогр. покажч. / М-во регіон. розвитку, буд-ва та житл.-комун. госп-ва України, Держ. наук. архітектур.-буд. б-ка ім. В. Г. Заболотного; уклад.: Д. О. Мироненко, С. М. Кайнова, О. В. Углова ; редкол.: Г. А. Войцехівська (відп. ред.) [та ін.] ; наук. консультант В. І. Дмитрук. - Київ: ДНАББ ім. В. Г. Заболотного, 2016. - 127 с. : іл.
• Літературний словник Кіровоградщини / Авт.-упоряд. Л. Куценко; Кіровоградська організація Спілки письменників України. — Кіровоград, 1995. — 126 с.
• Матівос Юрій Миколайович, Сандул Валентин Олексійович. Туристські маршрути Кіровоградшини. Путівник. — Дніпропетровськ : «Промінь», 1978. — 80 с. — 23 000 прим.
• Рекреаційно-туристські ресурси Кіровоградської області / О. Колотуха ; Кіровоград. облдержадмін., Комун. закл. "Кіровоград. обл. центр туризму, краєзнавства та екскурсій учнів. молоді". — Кропивницький : [б. в.], 2016. — 144 с. : іл., табл., картосхеми — ISBN 978-966-97630-0-6
• Бурдиян Борис Гаврилович. Там, на нехоженых тропинках. Краеведческие очерки. — Днепропетровск : «Промінь», 1987. — 112 с. — 20 000 прим. (рос.)