Аджамка (село)

Поселення засноване козаками.

У 1754-59 й 1761-64 село входило до складу Слобідського козацького полку.

В 1769 році село було спалене військом Кирим-Гірея.[2][3]

В Аджамці діяла Покровська церква, відома її метрична книга на 1788 рік, ієрей Йосип Лихановський, на 1791 рік — ієрей Василь Улевич.

Дитсадок «Білочка»

Станом на 1886 рік у містечку, центрі Аджамської волості Олександрійського повіту Херсонської губернії, мешкало 6508 осіб, налічувалось 1142 дворових господарства, існували 2 православні церкви, церковно-приходська школа, відкрита у 1885 році[4], 16 лавок, відбувався щорічний ярмарки 1-го жовтня та базари щоденно[5]. За 12 верст — залізнична станція.

За даними 1894 року у містечку мешкало 10 182 особи (5165 чоловічої статі та 5017 — жіночої), налічувалось 1405 дворових господарств, існували 2 православні церкви, 2 церковно-парафіяльні й земська школи на 288 учнів (262 хлопчики й 26 дівчаток), земська поштова станція, лікарня, лікар й фельдшер, паровий млин, 5 хлібних комор, лісовий склад, гуртовий склад вина й спирту, 19 лавок, 3 питних заклади, відбувалось 4 ярмарки на рік й базари 162 дні на рік[6].

За переписом 1897 року кількість мешканців зросла до 9745 осіб (4837 чоловічої статі та 4908 — жіночої), з яких 9457 — православної віри[7].

1917—1922 р.р. — період визвольних змагань за самостійну Україну, з 1922 р. — початок геноциду українського народу, населення піддається репресіям, Голодоморам, винищенню. Кількість мешканців постійно зменшується.

Важко пережили жителі Аджамки період зіткнення коричневої та червоної чуми. Перед наступом фашистів на Аджамку всі більшовицькі посадовці втекли на Схід, рятуючи своє майно та родини, знищивши склади з продовольством та більшість промислових об'єктів, заливши напризволяще дітей, жінок та старих людей. Після приходу фашистів відновилась служба в церкві, селяни почали отримувати частину врожаю. Люди зажили краще, ніж при «комуні». Але відношення фашистів до людей, примусове вивезення молоді в Німеччину та інші заходи відвернули більшість населення від нових окупантів. Два роки окупації не діяло так зване «радянське підпілля», хоча певну кількість людей більшовики для боротьби в тилу залишили. Тільки перед наступом «червоних визолителів» горе-партизани активізували свої дії.

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 4386 осіб, з яких 2070 чоловіків та 2316 жінок.[8]

За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 4008 осіб.[9]

Затверджена 25 грудня 2015 р. рiшенням № 52 сесії сільської ради. Автори — К. В. Шляховий, В.Філімонов.

У селі народилися:

• Аристархов Дмитро Аврамович — Герой Радянського Союзу;
• Аров Борис Лазарович — спортивний журналіст;
• Крикуненко Олександр Маркович — професор;
• Куроп'ятник Віктор Миколайович (1973—2018) — старший сержант Збройних сил України, учасник російсько-української війни.
• Литвиненко Леонід Андрійович — артист театру;
• Маринський Іван Антонович — Герой Радянського Союзу;
• Саватій — архієрей Російської православної старообрядницької церкви;
• Коваленко Марія Володимирівна — оперна співачка, заслужена артистка УРСР.

Поблизу села розташовано орнітологічний заказник місцевого значення Аджамський.

• Перелік населених пунктів, що постраждали від Голодомору 1932—1933 (Кіровоградська область)

• Історія села^{[недоступне посилання з лютого 2019]}