Арсеній Еласонський

Арсе́ній Еласо́нський, або Арсеній Грек (1549—1626) — церковний діяч і педагог в Україні грецького подження, перший ректор Львівської братської школи. Високоосвічена людина свого часу. Родом з Фесалії (область на Пн. Сх. Греції); на початку 80-х рр. 16 ст. був єпископом в Еласоні. У 1586 році запрошений у Львівську братську школу, де добре поставив справу навчання. Працював до 1588 року.

Дитинство і юність

Його батько Феодор був свяще­ником, а мати Хрисанфа сестрою Лариського митрополи­та Неофіта та племінницею святого Віссаріона Ларисько­го. Після смерті батька і чернечого постригу матері юним Апостолісом опікувався його старший брат єпископ Стагонський Іоасаф. Юнак одержав чудову освіту і згодом прийняв чернецтво з ім’ям Арсеній. Через кілька днів після постригу митрополитом Лариським Ієремією, майбутнім Патріархом Константинопольським, Арсеній був висвя­чений на ієродиякона. Після смерті брата Іоасафа Арсеній жив у монастирі Дісіку, де у 1579 році став ієромонахом. У 1584 році Арсеній стає архієпископом Еласони та Дімоніка. Сучасники відзначали внутрішню шляхетність та висо­кі моральні риси святителя Арсенія. Серед свого оточення Святитель вирізнявся розумом та освіченістю, літератур­ними здібностями. Саме тому, з благословення Патріарха Феоліпта II, святитель Арсеній очолив посольство, що ви­рушило в 1586 році із Греції в Москву.

Побожний цар Феодор Іоаннович прийняв святите­ля Арсенія та його супутників вельми ласкаво. Святитель вручив цареві патріарші листи та дарунки. Через місяць Феодор Іоаннович відпустив послів назад до Константи­нополя, відправляючи з ними щедру милостиню для пат­ріарха.

Діяльність у Львівському братстві

На зворотному шляху посольство зробило зупинку у Львові. Тут, при міському храмі Успіння Пресвятої Богоро­диці, здавна існувало православне братство, утворене для того, щоб оберігати православних від латинського впли­ву. Ініціатори створення братства усвідомлювали, що осві­та – найкраща зброя для захисту своєї віри. Тому шкільна справа була під особливою опікою братчиків.

Члени братства і місцевий православний єпископ Гедеон (Балабан) наполегливо просили святителя Арсенія залишитися у Львові і очолити братську школу. Зворуше­ний їх невідступним благанням, Святитель погодився і, відіславши царську милостиню та подарунки до Констан­тинополя, взявся до нового послуху. За час свого перебу­вання у Львові (1586-1588 рр.) святитель Арсеній склав для братської школи, першим ректором якої він був, навчальну програму “Порядок шкільний”. “Порядок шкільний” свя­тителя Арсенія був створений в традиціях грецької школи і став одним з найдавніших шкільних статутів Європи. В основі Статуту була ідея рівності учнів. В ньому наголошувалось, що“багаті над убогими в школі нічим не можуть бути вищими, крім тільки наукою”.    У Статуті зазначалося, що до обіду вчитель повинен навчати учнів не тільки читання та письма, але також граматики, риторики, діалектики, музи­ки, Святому Євангелію та Книгам Апостольським. З усіх цих предметів належало видавати учням записки, тобто рукописні навчальні посібники. Після обіду відбувалося навчання пасхалії, арифметики і церковного співу. Крім того, по суботах після вечірні вчитель повинен був вести бесіди з дітьми, виховуючи у них побожність та поясню­ючи їм християнські обов’язки у стосунках з батьками та ближніми, а в святкові та недільні дні – розкривати зміст свят і євангельських та апостольських читань, що припа­дають для читання в храмах на ці дні. Досить серйозні ви­моги ставилися до вчителя. Він мав бути “благочестивий, розумний, не п’яниця, не блудник…”. “Порядок шкільний” святителя Арсенія став взірцем для статутів інших брат­ських шкіл в Україні, Білорусії та Литві, а очолювана ним школа відіграла важливу роль у житті православної грома­ди Львова.

Святитель Арсеній два роки викладав грецьку та цер­ковно-слов’янську мови у Львівській братській школі і склав для неї двомовну граматику під назвою “Адельфо-тес”, або “Граматика доброглаголиваго єлинословенского языка”. Граматика святителя Арсенія послужила згодом зразком для створення широко відомої на Русі граматики Лаврентія Зизанія і Мелетія Смотрицького.

Наприкінці 1587 року Константинопольський Пат­ріарх Ієремія II надіслав Львівському братству особливу грамоту, в якій благословив як саме братство, так і його школи. Це було схваленням діяльності святителя Арсенія з боку Вселенського Патріарха.

1588 року святитель Арсеній вдруге прибув до Росії з посольством Константинопольського Патріарха Ієремії II. Він брав участь у переговорах із московським урядом з приводу встановлення патріаршества в Росії, а потім у виборах та рукопокладенні першого Патріарха всієї Русі святителя Іова. Під час прощального прийому грецьких послів у царя Феодора Іоанновича він отримав дозвіл за­лишитися у Москві.

Подальша діяльність за межами України

Усе подальше життя святителя Арсенія було пов’язано із Росією, де він виконував функції представника Східних Православних Патріархів. Чужинець за походженням і вихованням, він зумів набути на своїй другій батьківщині міцне становище, заслужити повагу всіх, з ким йому дово­дилося спілкуватися. Наприкінці 1596-го – початку 1597 років він стає архієпископом кремлівського Архангельсь­кого собору, активно бере участь у церковному житті Мос­ковської держави. Святитель Арсеній прославився своєю добродійністю. На власні кошти він будує та прикрашає хра­ми, робить численні вклади в російські та грецькі монастирі.

Живучи в Московському Кремлі, поблизу царського палацу, всі роки Смути (період історії Московського царс­тва з 1604-го до 1613 року) він був свідком зміни урядів, народних бунтів, безчинств та пограбувань іноземними завойовниками, бачив страшні пожежі та смерть близьких людей. Рятуючи від неминучого осквернення польськи­ми загарбниками чудотворну Володимирську ікону Бо­жої Матері, святитель Арсеній заховав її у надійному міс­ці. Сам Святитель зазнав найтяжчих випробувань: голод, скруту, хвороби.

Під час недуги уві сні він побачив преподобного Сер­гія Радонезького, який сказав, що лиха вже скоро ми­нуть. Немов на підтвердження істинності пророцтва, Святитель отримав зцілення від хвороби. А незабаром Москва була звільнена від поляків військом князя Димитрія Пожарського та міщанина Кузьми Мініна. На чолі духовенства святитель Арсеній зустрічав війська визво­лителів біля Спаських воріт Кремля з Володимирською іконою Божої Матері.

1613 року у звільненій Москві відбулося обрання та він­чання на царство Михаїла Феодоровича Романова. В уро­чистостях брав участь і святитель Арсеній Еласонський.

Останні роки життя

Останні роки життя святителя Арсенія пов’язані з Суздалем, де він обіймав кафедру архієпископа. Ставши у 1616 році архієпископом Суздальським і Таруським, він продовжував жити в Москві і переїхав у Суздаль лише через кілька років. Тут Святитель також користувався загальною шаною та любов’ю. Не раз він клопотав перед царем і Патріархом про виділення коштів на відновлення церков, розорених під час Смути, робив щедрі пожертви на монастирі. Незадовго до своєї смерті за наказом Патріарха Філарета він брав участь у дослідженні чудес від Казансь­кої ікони Божої Матері.

Святитель Арсеній помер 29 квітня 1625 року і був похований у Суздальському соборі Різдва Пресвятої Бо­городиці. Одразу після смерті Святитель прославився як чудотворець, біля гробу якого здійснилась безліч зцілень. Перше знайдення мощей святителя Арсенія відбулось у 1668 році. У 1982 році Святителя було прославлено як місцешанованого святого в Соборі Володимирських святих. Вдруге мощі святого були віднайдені 23 серпня 2005 року.

Пам’ять святителя Арсенія Еласонського, архієпис­копа Суздальського і Таруського, вшановується 29 квіт­ня (12 травня за н. ст.); 23 червня (6 липня за н. ст.) із Собором Володимирських святих та у Неділю третю по П’ятидесятниці із Собором Галицьких святих.

Також у Львівському університеті імені Івана Франка на факультеті іноземних мов є центр грецької мови та культури імені Арсенія Еласонського (432 аудиторія).