Архіпелаг ГУЛАГ
Архіпела́г ГУЛА́Г (рос. Архипелаг ГУЛАГ) — книга російського письменника Олександра Солженіцина про примусову працю у Радянському союзі та мережу концентраційних таборів.
Архіпелаг ГУЛАГ | ||||
---|---|---|---|---|
Архипелаг ГУЛАГ | ||||
Жанр | Художнє дослідження | |||
Автор | Солженіцин Олександр Ісайович | |||
Мова | російська | |||
Написано | 1958-1968 | |||
Опубліковано | 1973 | |||
Видавництво | Сей, Sovetsky Pisateld і Новый мир | |||
Нагороди | ||||
| ||||
Цей твір у Вікіцитатах |
Зміст
Тритомна книга складається здебільшого з наративу, зібраного зі свідчень очевидців й дослідницького матеріалу, а також із власного досвіду автора, котрий був в'язнем виправно-трудових таборів. Книга простежує історію системи виправно-трудових таборів, які існували в Радянському Союзі з 1918 по 1956 рік.
Книга написана, як зазначено при її кінці, у 1958—1968 роках. Вперше опублікована в оригіналі російською мовою у Франції у 1973 році. У Радянському Союзі існувала у форматі самвидаву, аж до офіційного видання у 1989 році. Інформацію для написання книги Солженіцина надали 227 осіб. У виданні 2007 року був розкритий список «свідків архіпелагу, чиї розповіді, листи, мемуари поправки використані при створенні цієї книги». Список складався з 257 осіб. Частину тексту написали знайомі Солженіцина, зокрема Р. П. Тенно.
ГУЛАГ — це акронім від радянського терміну російською мовою Главное Управление Исправительно-трудовых Лагерей (Головне управління виправно-трудових таборів), бюрократичної назви радянських концентраційних таборів.
Назва книги приховує в собі метафору, яка простежується в усій праці. Словом архіпелаг зображується метода й система концентраційних таборів, розкиданих по цілому СРСР, порівнюючи її з безкраїм «ланцюжком островів», котрі відомі лише тим, хто мав нещастя на них потрапити.
Гонорари від продажу книги передавались у Фонд Солженіцина, звідки таємно пересилалися в СРСР для надання допомоги політичним в'язням і їхнім родинам.
Всупереч поширеній думці, присудження Солженіцину Нобелівської премії з літератури 1970 року ніяк не пов'язано з «Архіпелагом ГУЛАГ», який до того моменту не тільки не був опублікований, але і залишався таємницею навіть для багатьох близьких Солженіцину людей. Формулювання, з яким присуджена премія, звучить так: «За моральну силу, з якою він додержувався непорушних традицій російської літератури»[1].
Критичні оцінки
Солженіцина критикують за те, що нібито мав місце заклик з його боку до застосування проти СРСР американської атомної зброї[2]. Його виступів, що підтверджують це, не виявлено, але в «Архіпелазі» він наводить загрозливі слова ув'язнених, звернені до наглядачів:
«…Спекотної ночі в Омську, коли нас, розпарене, спітніле м'ясо, місили і впихали в воронок, ми кричали наглядачам з глибини: „Почекайте, гади! Буде на вас Трумен! Кинуть вам атомну бомбу на голову!“ І наглядачі боягузливо мовчали. Відчутно і для них зростав наш натиск і, як ми відчували, наша правда. І ми настільки знемогли за правдою, що не жаль було і самим згоріти під однією бомбою з катами. Ми були в тому граничному стані, коли немає чого втрачати»[3].
Переклади
Книга перекладена багатьма мовами світу. Українською мовою переклад здійснено до окремих глав і розділів, зокрема у 1974 році на сторінках місячника «Сучасність» з'явилися перші українські переклади уривків до перших двох томів книги[4][5][6].
Див. також
Джерела
- Надія Суровцов — Український Інститут Національної Пам'яті
Примітки
- The Nobel Prize in Literature 1970.
- Бушин В.. Неизвестный Солженицын. — М.: Алгоритм, 2006. — ISBN 5-9265-0228-4.
- Солженицын А. И. Архипелаг ГУЛАГ. 1918—1956. Опыт художественного исследования. V—VII. — Часть пятая. Каторга / ред. Н. Д. Солженицына. — Екатеринбург: У-Фактория, 2006. — С. 45.
- О. Солженіцин. Порти Архіпелагу (1 частина) // Сучасність. — 1974. — № 4. — С. 97-107
- О. Солженіцин. Порти Архіпелагу (2 частина) // Сучасність. — 1974. — № 5. — С. 84-97
- О. Солженіцин. Міняти долю! // Сучасність. — 1974. — № 10. — С. 79-95