ГУЛАГ

Створене Постановою ЦВК і РНК СРСР від 10 липня 1934. На той час управлінський апарат ГУЛАГу налічував понад 300 осіб, його начальником було призначено М.Бермана[5], який перед тим очолював структуру, що передувала ГУЛАГу, — Головне управління виправно-трудових таборів ОДПУ, реорганізоване у зв'язку з утворенням НКВС СРСР.

Пізніше, 27 жовтня 1934 р., за новою спільною постановою ЦВК і РНК СРСР до ГУЛАГу було передано виправно-трудові установи Наркомату юстиції (будинки ув'язнення, ізолятори, виправно-трудові колонії, бюро примусових робіт тощо).

На ГУЛАГ покладалися такі важливі для режиму завдання, як^{[джерело?]}:

• Ізоляція радянським режимом «ненадійних елементів»;
• Використання в'язнів як дешевої робочої сили;
• Відкриття нових табірних комплексів;
• Ліквідація певних категорій в'язнів;

У роки так званого великого терору контингент ГУЛАГу, попри широке застосування в країні смертної кари — розстрілу засуджених, а також збільшення смертності серед ув'язнених, стрімко збільшився. Якщо на 1 липня 1937 в таборах перебувало 788 тис. ч., то у квітні 1938 — вже понад 2 мільйони людей. Щоб якось «впоратися» з напливом ув'язнених, були організовані п'ять нових ВТТ (виправно-трудовий табір, серед них знаменитий Норильський), а потім ще тринадцять спеціальних лісозаготівельних таборів (Каргопольський, Тайшетський, Вятський, Північно-Уральський, Унженський, Усольський та ін.)

Наприкінці 1930 — початку 1940-х рр. було створено чимало спеціалізованих управлінь ГУЛАГ (Дальбуд, Гідробуд та ін.), які, використовуючи безоплатну працю численних в'язнів, звершили чимало будівництв загальносоюзного значення, серед яких зокрема — Дніпрогес, Біломорсько-Балтійський канал, Комсомольськ-на-Амурі та ін.

Від 1940-х років ГУЛАГом фактично монополізовано^{[джерело?]} проведення наукових досліджень для військових потреб шляхом створення так званих «шарашок» — закритих науково-дослідних установ де працювали ув'язнені.

Табірні комплекси ГУЛАГу, які підпорядковувалися лише Москві[6], були розкидані по всьому СРСР. На середину 1940-х рр. їх налічувалося кілька сотень.

18 млн людей^{[джерело?]} пройшли через радянські табори та колонії в період із 1929 по 1953 р.; разом із військовополоненими, «спецпоселенцями», засланцями вимальовується страшна картина — 28,7 мільйона осіб пройшли «очищення» у ГУЛАГу^{[джерело?]}. З 1934 по 1953 рік було проведено до 800 тисяч політичних страт.[7]

Кількість померлих у ГУЛАГу в період з 1918 по 1956 рік — від 1.2 до 1.7 мільйона.[8]

Станом на початок 1950-х років українці складали п'яту частину в'язнів ГУЛАГу. В таборах їх налічувалося 362,6 тис., в колоніях — майже 143,6 тис. осіб.[9]

Після смерті Й.Сталіна всі спеціалізовані управління ГУЛАГ були передані відповідним міністерствам. Від 28 березня 1953 р. ГУЛАГ передано у відання Міністерства юстиції СРСР, а з 28 січня 1954 р. — МВС СРСР. 25 жовтня 1956 створено Головне управління виправно-трудових колоній МВС СРСР (рос. ГУИТК), а 27 березня 1959 р. — Головне управління місць ув'язнення МВС СРСР (рос. ГУМЗ), яке було розформоване 1 травня 1960.

• Ейхманс Федір Іванович квітень — червень 1930
• Коган Лазар Йосипович 17.06.30 до 9 червня 1932
• Берман Матвій Давидович 9.06.32 до 16 серпня 1937
• Плінер Ізраїль Ізраїльович 21.08.37 до 16 листопада 1938
• Філаретов Гліб Васильович 16.11.38 до 18 лютого 1939
• Чернишов Василь Васильович 18.02.39 до 26 лютого 1941
• Насєдкін Віктор Григорович 26.02.41 до 2 вересня 1947
• Добринін Георгій Прокопович 2.09.47 до 31 січня 1951
• Долгих Іван Ілліч 31.01.51 до 5 жовтня 1954
• Єгоров Сергій Єгорович 5.10.54 до 4 квітня 1956
• Бакін Павло Миколайович 4.04.54 до 6 травня 1958
• Холодков Михайло Миколайович 6.05.58 до 13 червня 1960

За офіційними даними урядової комісії СРСР за 1954 р.^{[джерело?]} умови життя і праці в таборах ГУЛАГу були нестерпними. Окрім тяжких побутових і санітарних умов людям було складно психологічно. Виснажлива праця, відсутність зв'язку з близькими пригнічували в'язнів.

Зі спогадів ув'язненої: «Був дуже суровий режим, украй важка праця та нестерпні умови проживання. Нас розмістили на тому місці, де будували Норильськ, жили в наметах. Вночі від холоду волосся прилипало до брезенту. Одягалися в недоноски з фронту. На ньому отвори від куль, осколків, засохла кров. Загризали воші. Не вистачало води. Її добували зі снігу. Їсти давали двічі на день. З житнього борошна варили рідку баланду, до якої додавали гнилу кільку. Хліба отримували мізерну кількість (50 гр.), з домішками. Робота в кар'єрах каторжна, по 12 годин на день. Жінки працювали так же як і чоловіки. Листи дозволяли писати двічі на рік.»^{[джерело?]}

В системі ГУЛАГУ загинула, як показано вище, велика кількість людей різних професій і суспільного стану: воїнів, духовенства, митців, інженерів, науковців, освітян, лікарів, членів сімей. Пам'ять, по суті, збиралася по крупинках. Окрім родинної пам'яті велику роль відіграла діяльність правозахисних рухів, зокрема А. Сахарова, П. Григоренка, УГС, руху "Меморіал". Пізніше, вже в часи відновлення незалежності України, дослідники стали працювати в архівах, насамперед спецслужб, які успадковані від репресивної системи СРСР.

* * *

Як нині бачу низькі бараки,

В два яруси нари і тьму блощиць,

Бачу, як душиться с сопусі мряки

Людина нещасна, повержена ниць. (Зіновій Красівський)

* * *

Бушлат до бушлата... під номером кожен... –

Сповиті у білу сипку карусель!

Ми зараз підвладні одній лиш сторожі,

Що здатна на все...

Гнемося ще нижче... в нікуди зіниці...

В студеності ночі – ми тіні дрижкі,

Чатують скрізь вишок бездзвонні дзвіниці,

Прожекторних струмів схрестились стежки. (Микола Сарма-Соколовський)

Масове дострокове звільнення з таборів ГУЛАГу було здійснене після смерті Й. Сталіна. Звільнені були як ув'язнені за політичними, так і за кримінальними статтями.
Для приховування злочинів влади та охорони концтаборів зі звільнених брали підписку про нерозголошення інформації про все, що було пов'язане з їхнім перебуванням у таборах, включаючи умови утримання і факти знищення інших в'язнів. Підписка діяла довічно^{[джерело?]}.

• Табори ГУЛАГу
• Операція ГУЛАГ

• Віртуальний музей ГУЛАГу
• ГУЛАГ // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 1998. — Т. 1 : А — Г. — 672 с. — ISBN 966-7492-00-X.
• Кравчук П. ГУЛАГ далекий и близкий. Рассказ сотрудника пенитенциарной системы (архів).
• ГУЛАГ — з фотокамерою по таборах
• ГУЛАГ — фотоальбом
• Микулин А. «Концентраційні табори в Совєтському Союзі»
• «Колишній тюремний наглядач змалював будні ГУЛАГу»  «Gazeta.ua.», 14 Червня 2013
• ГЛАВА II. ОРГАНИЗАЦИЯ ГУЛАГА

• Лубянка: ВЧК—ОГПУ—НКВД—МГБ—МВД—КГБ, 1917—1960: Справочник. М., 1997;
• Солженицын А. И. Архипелаг ГУЛАГ. В кн.: Солженицын А. И. Собрание сочинений, т. 5—7. Вермонт—Париж, 1980;
• Росси Ж. Справочник по ГУЛАГу, ч. 1—2. М., 1991;
• Stettner R."Archipelag GULag": Stalins Zwangslager-Terrorinstrument und Wirtschaftsgigant. Eintstehung, Organisation und Funktion des sowjetischen Lagersystems 1928—1956. Paderborn—München—Wien—Zürich, 1996;
• Шаповал Ю. І. та ін. ЧК—ГПУ—НКВД в Україні: особи, факти, документи.
• Архив Сталина. Документы высших органов партийной и государственной власти. М., 2003.
• История сталинского Гулага. Конец 1920-х — первая половина 1950-х годов. Собрание документов в 7 томах. Том 1. Массовые репрессии в СССР //Отв. ред. Н. Верт, С. В. Мироненко; отв. составитель И. А. Зюзина.— М.: Российская политическая энциклопедия (РОССПЭН), 2004.— 728 с.^{[недоступне посилання]}
• История сталинского Гулага. Конец 1920-х — первая половина 1950-х годов. Собрание документов в 7 томах. Том 2. Карательная система: структура и кадры//Отв. ред. и сост. Н. В. Петров. Отв. сост. Н. И. Владимирцев. — М.: Российская политическая энциклопедия (РОССПЭН), 2004.— 696 с.^{[недоступне посилання]}
• Шуткова Елена Юрьевна. Советские политические репрессии в отношении несовершеннолетних (1917—1953 ГГ.)./Диссертация… канд. ист. наук.— Ижевск: Удмуртский государственный уныверситет, 2003.— 289 с. (На правах рукописи)
• New directions in Gulag studies: a roundtable discussion Canadian Slavonic Papers/ Revue Canadienne des Slavistes 59, no 3-4 (2017)
• Lynne Viola, "New sources on Soviet perpetrators of mass repression: a research note," Canadian Slavonic Papers 60, no 3-4 (2018)
• Jeffrey S. Hardy, "Of pelicans and prisoners: avian–human interactions in the Soviet Gulag" Canadian Slavonic Papers 60, no 3-4 (2018)