Аршак II (опера)

Опера «Аршак II» — перша вірменська національна опера[2][3][5][6][10][11] і найбільший[12] твір Чухаджяна. Роботу над оперою композитор завершив у 1868 році в Константинополі. Записка про завершення опери в книзі Терзяна італійською мовою позначила народження вірменської національної опери[13]. Автором двомовного (вірменська, італійська) лібрето є поет і драматург Товмас Терзян, за стилем лібрето належить до лірико-драматичного жанру.

Тигран Чухаджян

Прем'єра першої постановки відбулась 10 березня 1868 року[14] в театрі «Наум»[15], твір виконувався в уривках[10] італійською оперною трупою. Композитор планував поставити оперу повністю наступного 1869 року[16], проте через несприятливі умови в Османській імперії[17], а також через відсутність матеріальних ресурсів, здійснити ці плани не вдалось. У 1871 році опера була видана[18]. За життя автора окремі номери з опери звучали в концертному виконанні[11] в Константинополі (під назвою «Олімпія»), Венеції і Парижі[13]. У 1873 році фрагменти з опери[19] були представлені на Всесвітній виставці у Відні[20].

Монументальна опера «Аршак II» написана в традиціях італійської історико-романтичної опери першої половини XIX століття — Россіні, Белліні і особливо раннього Верді[11][21]. Втілюючи ліричну ідею лібрето, Чухаджян тонко розкриває також героїчні і драматичні лінії опери. Головні дійові особи ― цар Великої Вірменії Аршак II, цариця Олімпія, княгиня Парандзем, князі Гнел, Тірит та інші[22]. Сюжет з історії Вірменії заснований на відомостях давньовірменських істориків Мовсеса Хоренаці і Фавстоса Бузанда[23]. Дія розгортається у 365—367 роках в Армавірі в епоху складних відносин Великої Вірменії, Персії і Рима. Музично-літературною ідеєю опера відображає прагнення вірменського народу XIX століття до національного і соціального звільнення[11]. За жанром «Аршак II» відноситься до європейської «великої опери» (Grand opera), де використовується великий симфонічний оркестр, хоровий і духовий ансамбль, розгорнуті масові сцени.

Після смерті Чухаджяна його оригінальні рукописи були відправлені до Вірменії у 1920-х роках його вдовою А. Абазян[24]. Вони були виявлені музикознавцем Г. Тиграновим у 1942 році[25], після чого розпочалось друге життя цього твору. Вперше цілком опера була представлена широкій публіці 29 листопада 1945 року[26]. Для нової постановки лібрето опери було оброблене А. Гулакяном, диригентом виступив М. Таврізян. «Аршак II» був поставлений в Неаполі, Відні та інших містах світу[27]. У 1956 році опера була поставлена в Москві у Большому театрі[27]. У 2001 році «Аршак II» був поставлений у США[28]. У 1988 році опера була екранізована[29].

Музичний керівник опери Сан-Франциско, музикознавець Кліфорд Кранна писав про оперу «Аршак II»:

Своїми незрівнянними двірськими переворотами, спробами вбивства і любовною ворожнечею опера «Аршак II» пропонує все, що можна очікувати від справжньої драми.[28]

Музичний критик Д. Стівенс, говорячи про оперу, відзначає вплив італійської опери середини XIX століття і звертає увагу на сильну ліричну виразність твору та близькість ідіом з творчістю Верді[30].

Цар Аршак II — жорстокий правитель, що вбив свого батька, царя Тирана, і вигнав рідного брата Гнела. Колись Аршак був закоханий у княгиню Парандзем, але коли вона вийшла заміж за його брата, Аршак одружився з царицею Олімпією. Минає час, і Парандзем благає царя Аршака дозволити Гнелу повернутися з вигнання. Лютий і безжальний цар наказує солдатам увести Парандзем. Незважаючи на перешкоди, Гнел таємно повертається і разом з другом Валенсією — командувачем вірменським військом — присягається помститься Аршаку. Валенсія приходить до царського палацу і намагається переконати царицю Олімпію в невірності Аршака і його бажанні одружитися з Парандзем. Валенсія освідчується Олімпії у коханні і пропонує втекти разом з сином. В той самий час Парандзем вбиває свого чоловіка Гнела, потім, через любовну ворожнечу і ненависть, сина і спадкоємця самого Аршака. Тиран Аршак відправляє царицю Олімпію у похмуру в'язницю. Привиди жертв крізь переслідують Аршака і Парандзем. Незабаром католикос Нерсес звільняє Олімпію, щоб відновити її право бути царицею Великої Вірменії. Вона прощає Аршака. Під час святкування у запалі ненависті Парандзем отруює вино і передає келих Олімпії, а частину отрути приймає сама. Насамкінець, у момент їх трагічної загибелі, Парандзем встигає нанести смертельне поранення царю Аршаку[31].

Голові дійові особи опери[32].

• Аршак II — цар Великої Вірменії;
• Вардан — солдат Аршака;
• Парандзем — принцеса Сюніка, дружина Гнела;
• Гнел — принц Сюніка, брат Аршака;
• Валенсія — принц Сюніка, командувач вірменською армією;
• Олімпія — принцеса Великої Вірменії, дочка Римського імператора;
• Нерсес — католикос Великої Вірменії;
• Полісена;
• привид царя Тирана;
• привид Аршака / сін Олімпії.

Автор лібрето Товмас Терзян

Опера складається 4 актів[32].