Джоаккіно Россіні

Джоакі́но Анто́ніо Россі́ні (італ. Gioachino Antonio Rossini; 29 лютого 1792, Пезаро 13 листопада 1868, Париж, Франція) італійський композитор, автор декількох десятків опер.

Джоакіно Россіні
Gioachino ossini
Зображення
Основна інформація
Дата народження 29 лютого 1792(1792-02-29)
Місце народження Пезаро
Дата смерті 13 листопада 1868(1868-11-13) (76 років)
Місце смерті Париж, Франція
Поховання
Роки активності з 1810
Громадянство  Італія
Професія композитор
Освіта Conservatorio Giovanni Battista Martinid
Вчителі Станіслао Маттеї
Відомі учні Альбоні Марієтта, Адольф Нуррі і Anna de La Granged[2]
Жанри опера, Кантата і класична музика
Нагороди
Великий офіцер ордена Почесного легіону
Орден Почесного легіону
Орден «Pour le Mérite» (Пруссія)
Орден «За заслуги»
Автограф
 Файли у Вікісховищі

Він зумів вдихнути нове життя в традиційні для Італії види опери — комічну (буфа) і «серйозну» (серіа). Особливо яскраво талант Россіні розкрився в області опери-буфа. Реалістичність життєвих замальовок, влучність у зображенні характерів, стрімкість дії, мелодійне багатство й блискуча дотепність забезпечили його добуткам величезну популярність. Композитор творив в епоху зростаючої суспільної активності народу Італії, підйому боротьби за незалежність. У його дієво оптимістичному, демократичному за духом мистецтві сучасники відчували голос свого бурхливого часу, бачили вираження італійського національного характеру. Період інтенсивної творчості Россіні тривав усього близько двадцяти років. За цей час він створив понад тридцять опер, багато з яких у короткий час поставили в усіх столичних театрів Європи й принесли авторові всесвітню славу.

Життєпис

Джоакіно Россіні, фотографія

Россіні народився 29 лютого 1792 року в італійському містечку Пезаро. Його батьками були музиканти (батько трубач і валторніст, мати співачка). З дитинства Джоаккіно навчався співу, грі на клавесині (італ. chembalo) й скрипці, а також теорії музики. Маючи гарний голос, співав у церковних хорах, виступав як акомпаніатор і диригент хору в оперних театрах. З 1806 по 1810 рік навчався музиці в Болонському музичному ліцеї, де його викладачами зокрема були В. Каведаньї (віолончель) і С. Маттеї (контрапункт). З 1806 року Россіні — член Болонської філармонічної академії. Першу оперу, «Вексель на шлюб» (також «Шлюбний вексель»), він написав у 1810 році. У наступні роки він регулярно створював опери для театрів Венеції й Мілану.

1821 року Россіні одружився із співачкою Ізабеллою Кольбран. У 1823 році за запрошенням директора Лондонського королівського театру композитор приїхав до Великої Британії, де йому за п'ятимісячну роботу виплатили платню в 7000 фунтів стерлінгів. У 1824 році Россіні одержав посаду директора Італійського театру в Парижі.

У 1829 році Россіні повернувся до Болоньї. У листопаді 1830 року знову приїхав у Париж. З 1836 по 1855 рік жив у Болоньї, керував Болонським музичним ліцеєм, у Флоренції.

У 1845 році померла перша дружина композитора. У 1847 році Россіні одружився з Олімпією Пеліссьє. У 1855 році знову влаштувався в Парижі, зробивши свій будинок одним із наймодніших музичних салонів.

Найзагадковішим у біографії Россіні є той факт, що практично всі свої опери композитор написав упродовж 20 років, тоді як останні 40 років свого життя він майже не писав музики, за виключенням кількох духовних творів (в тому числі «Stabat Mater» — гімн, присвячений Діві Марії), (1832 рік), романсів та фортепіанних п'єс.

Россіні помер 13 листопада 1868 року в містечку Пассі біля Парижа. У 1887 року прах композитора перевезли до Флоренції.

Творчість

Джоакіно Россіні, шарж

У перших же операх Россіні продемонстрував добірність і блиск мелодійного натхнення, природність і легкість ритму, які додавали співу щирішого характеру. Композитор, працюючи в межах сучасних йому театральних традиціях, однак був противником віртуозної сваволі виконавців.

Найбільшим нововведенням для Італії того часу стало підвищення ролі оркестру, який у творах Россіні зробився живим, рухливим і блискучим. Оркестр вільно супроводжує вокальну партію, створюючи чіткий мелодійний і симфонічний рельєф та виконуючи експресивні чи образотворчі функції.

Опери Россіні відзначаються широким змістовним та емоційним спектром. Россіні досяг чималого комічного результату у «Севільскому цирюльнику» (1816 рік). Але і в серйозному жанрі Россіні сягнув неперевершеної досконалості й глибини: від неоднорідної, але палкої й ностальгічної «Діви озера» (1819 рік) до трагедії «Семіраміда» (1823 рік) та сакральної монументальності «Мойсей і фараон, або Перехід через Червоне море» (1827 рік) і, нарешті, до останньої опери композитора «Вільгельм Телль» (1829 рік).

Творчий доробок

Опери

  • Шлюбний вексель (La Cambiale di Matrimonio) 1810
  • Екстравагантне непорозуміння (L'equivoco stravagante) 1811
  • Деметрій і Полібій (Demetrio e Polibio) 1812
  • Щасливий обман (L'inganno felice) 1812
  • Кір у Вавилоні, або Падіння Валтасара (Ciro in Babilonia (La caduta di Baldassare) — 1812
  • Шовкові сходи (La scala di seta) 1812
  • Кресало (La pietra del paragone) 1812
  • Випадок робить крадієм (L'occasione fa il ladro (Il cambio della valigia) 1812
  • Синьйор Брускіно (Il signor Bruschino, ossia Il figlio per azzardo) 1813
  • Танкред (Tancredi) — 1813
  • Італійка в Алжирі (L'italiana in Algeri) — 1813
  • Авреліан в Пальмірі (Aureliano in Palmira) — 1813
  • Турок в Італії (Il turco in Italia) 1814
  • Сиґізмунд (Sigismondo) — 1814
  • Єлизавета Англійська (Elisabetta regina d'Inghilterra) 1815
  • Торвальд і Дорліска (Torvaldo e Dorliska) — 1815
  • Севільський цирульник («Альмавіва, або Даремна обачність»), Almaviva (ossia L'inutile precauzione (Il Barbiere di Siviglia)) 1816
  • Газета (La gazzetta (Il matrimonio per concorso) 1816
  • Отелло, або Венеційський мавр (Otello o Il moro di Venezia) 1816
  • Попелюшка, або Тріумф доброти (La Cenerentola, ossia La bonta in trionfo) 1817
  • Сорока-злодійка[3] (La gazza ladra) 1817
  • Арміда (Armida) 1817
  • Аделаїда Бургундська, або Отто, король Італії (Adelaide di Borgogna or Ottone, re d'Italia) 1817
  • Мойсей у Єгипті (Mose in Egitto) 1818
  • Адіна, або Каліф Багдадський (Adina or Il califfo di Bagdad) 1818
  • Річчардо і Зораїда (Ricciardo e Zoraide) 1818
  • Герміона (Ermione) 1819
  • Едуард і Крістіна (Eduardo e Cristina) 1819
  • Діва озера (La donna del lago) 1819
  • Б'янка і Фальєро (Рада трьох) (Bianca e Falliero (Il consiglio dei tre) 1819
  • Магомет другий (Maometto secondo) 1820
  • Матильда ді Шабран, або Краса і Залізне Серце (Matilde di Shabran, or Bellezza e Cuor di Ferro) 1821
  • Зельміра (Zelmira) 1822
  • Семіраміда (Semiramide) 1823
  • Подорож до Реймса (Il viaggio a Reims (L'albergo del giglio d'oro)) 1825
  • Облога Коринфа (Le Siege de Corinthe) 1826
  • Мойсей і фараон, або Перехід через Червоне море (Moise et Pharaon (Le passage de la Mer Rouge) 1827 (переробка опери «Мойсей в Єгипті»)
  • Граф Орі (Le Comte Ory) 1828
  • Вільгельм Телль (Guillaume Tell) 1829

Інші вокальні твори

Інструментальна музика

Див. також

Примітки

  1. http://gallica.bnf.fr/ark:/12148/bpt6k6547447g/f190
  2. Chevalier H. Biographie de Mme Anna de La GrangeMontréal: Senecal et Daniel, 1856. — P. 57. — ISBN 0-6652-8505-1
  3. опера семісеріа
  4. Lutz D. Schmadel, International Astronomical Union. Dictionary of Minor Planet Names. — 5-th Edition. — Berlin Heidelberg New-York : Springer-Verlag, 2003. — 992 с. — ISBN 3-540-00238-3. (англ.)

Література та джерела

  • Россіні / УРЕ
  • VIVA ROSSINI / Аделіна Єфіменко // Укр. театр : наук.-попул. журн. з питань театр. мистец. — Київ : ПП "Вид-во Аврора Прінт", 2008. — № 6. — 32-35.
  • Відомий і невідомий Россіні на фестивалі у Пезаро / Марина Черкашина-Губаренко // Музика  : наук.-попул. журн. з питань муз. культури / М-во культури і туризму України, Нац. спілка комп. України, Нац. Всеукр. муз. спілка. — 60-63.
  • Джоаккино Россини : жизнь и творчество / Л.С. Синявер. — М. : Музыка, 1964. — 192 с.
  • Джоаккино Россини: современные аспекты исследования творческого наследия / Под ред. М.Черкашиной. — Киев, 1993. (рос.)
  • Жанрово-стильові моделі італійської комічної опери у ранній творчості Джоаккіно Россіні : автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата мистецтвознавства / Анастасія Вікторівна Молибога ; Міністерство культури України, Національна музична академія України імені П.І. Чайковського. - Київ : [б.в.], 2016. - 18 с.
  • Історія вокального мистецтва / Гнидь Б.П. - К.: НМАУ, 1997 - 320 с. (читати он-лайн)
  • Перша опера-seria Джоаккіно Россіні "Кір у Вавілоні, або Падіння Бальдасаре" / Молибога А. В. // Часопис Нац. муз. акад. України ім. П. І. Чайковського : наук. журн. — Київ, 2013. — № 3. — 63-69.
  • Россини / Арнальдо Фраккароли. — М. : Молодая гвардия, 1987. — 352 с.
  • Россини Дж. Избранные письма. Высказывания. Воспоминания : пер. с итал., фр. и нем. / ред.-сост. Е.Ф. Бронфин. — Л. : Музыка, 1968. — 232 с. (рос.)

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.