Асатру

Послідовники Асатру вважають своїм головним обов'язком відродити релігію предків. Їхня віра базується, як і в інших язичників, на обожнюванні сил природи, відновленні традицій і фольклору корінного населення своєї країни. Скандинавська міфологія є містичною основою Асатру.

«Ми прагнемо згадати одвічну віру, спочатку загальну для всіх індоєвропейських народів, то, в що вони вірили ще перш ніж з'явилися сучасні релігії. Ті істини були забуті, коли з'явилися Будда, Мухаммад, Заратустра, Ісус, кожен зі своїм вченням. Ні, ми не запозичуємо по частинах щось у індуїзму, щось у зороастризму. Ми шукаємо їх загальну основу там, де забута мудрість і істина», — говорить лідер руху Асатру у Ісландії.[2]

Згідно з віровченням Асатру, люди наповнені божественною суттю, що знаходиться поза свідомістю, але здатною взаємодіяти з людиною і матеріальним світом. Ця божественна суть виражається через богів і богинь. Боги є родичами людей, богів прийнято шанувати і славити. Верховний бог пантеону Асатру — Одін.

Люди в Асатру вважаються вінцями духовного творіння, що вони існуюють у єднанні з богами через природу. Єднання з природою і через неї — на богів зважає способом стерти грань між реальним і надприродним світом.[3]

У Асатру відсутня ідея первородного гріха і порятунку. Ідея абсолютного гріха також заперечується, прибічники Асатру вважають, що добро і зло не є незмінними і одноманітними. Проте, за словами багатьох вірян, Асатру шанобливо відноситься до інших віросповідань.

Асатру визнає божественну міфологію як шлях встановлення духовної істини. Асатру не має священних книг, але шанує ряд древніх міфологічних джерел, переважно скандинавські легенди.

Визнається замогильне життя, проте воно не формалізується, оскільки вважається, що це знаходиться вище людського розуміння.

Культова практика Асатру представлена символічною магією рун. Руни — букви скандинавського алфавіту — вважаються древніми германськими символами, що відображають світогляд предків.[4]

Данія

«Форн Сидр — Данська асоціація асатру і ванатру» (Forn Siðr — Asa- og Vanetrosamfundet i Danmark) була створена в Данії в 1999 році та офіційно визнана в 2003 році.[5]

Норвегія

Дві язичницькі організації визнані норвезьким урядом як релігійні товариства. Åsatrufellesskapet Bifrost утворено в 1996 році (Спільнота Асатру «Bifrost»; станом на 2011 рік, налічує близько 300 віруючих) та Foreningen Forn Sed, яку утворено в 1999 році (налічує близько 50 віруючих). Визнання урядом дозволяє їм виконувати «юридично обов'язкові цивільні церемонії» (тобто шлюби). Foreningen Forn Sed є членом Європейського конгресу етнічних релігій. У 2020 році Bifrost і Forn Sed мали 421 і 126 членів відповідно.[6] Третя група, Vigrid, дійсно робить расові вчення частиною своєї ідеологічної структури, а також використовує кольори і структуру прапора нацистської Німеччини в своїх прапорах. З цієї причини багато хто вважає їх неонацистами.[7] Vigrid також вплинула на погляд Норвегії на язичницькі символи, змушуючи багатьох норвежців вважати, що символи мають расистський характер.

Швеція

У Швеції Sveriges Asatrosamfund була утворена в 1994 році і перейменована на Swedish Forn Sed Assembly (Samfundet Forn Sed Sverige) у 2010 році. В даний час це друга за величиною національна організація язичників. Найбільшою організацією є Північна Аса-асоціація (Nordiska Asa-samfundet[8]), утворена в 2014 році та зареєстрована в 2016 році як Trossamfund.[9] Товариство налічувало 500 членів у 2016 році[10] та 800 у 2018 році.[11] Різниця між ними полягає в тому, що Swedish Forn Sed Assembly займає явно політичну позицію з таких питань, як ксенофобія, тоді як Nordiska Asa-samfundet заявляє про свою аполітичність і забороняє використання політичних символів у своїй діяльності.[12] Існує також ряд незалежних місцевих груп (blotlag). Деякі з них колись були частиною Nätverket Forn Sed, коли вона діяла. Ще одна група, що діє в країні — Samfälligheten för Nordisk Sed.

Ісландія

Ásatrúarfélagið була визнана релігійною організацією урядом Ісландії в 1973 році. Першим її керівником був фермер і поет Свенбйорн Бейнтейнссон. Це найбільша нехристиянська релігійна організація в Ісландії; налічує близько 3583 членів (станом на 1 січня 2017 р.), що становить трохи більше 1 % від загальної кількості населення.[13] Інша група — Reykjavíkurgoðorð.[14]