Астряб Матвій Григорович

Астряб Матвій Григорович (нар. 1 серпня 1843, с. Висова, Горлицький повіт, тепер Польща — пом. 18 січня 1925, Лубни, тепер Полтавська область) — педагог, історик, краєзнавець і громадський діяч. Дійсний член Полтавської вченої архівної комісії.

Матвій Григорович Астряб
Народився 1 серпня 1843(1843-08-01)
с. Висова Горлицького повіту, тепер Польща
Помер 18 січня 1925(1925-01-18) (81 рік)
м. Лубни, тепер Полтавська область
Країна  Російська імперія
 СРСР
Діяльність педагог, історик, краєзнавець, громадський діяч
Alma mater Київський університет
Діти Олександр

Життєпис

Родом з Лемківщини, народився в с. Висова Горлицького повіту.

У 1862 р. закінчив училище в Горлицях, навчався у Перемишльській гімназії, потім у Першій Київській гімназії.

У 1873 закінчив історико-філологічний факультет Київського університету. Викладав у гімназіях Києва, Глухова, на Кубані.

З 1880 працював викладачем у Єкатеринограді (Краснодарі).

Від 1893 — на Полтавщині, переїхав на батьківщину дружини у Лубни, де прожив до кінця життя. Викладав у другій чоловічої гімназії.

Від 1920 — завідувач Лубенського архіву. 1923 — один з організаторів з’їзду краєзнавців Лубенщини.

Батько Олександра Астряба (1879—1962), математика, професора, заслуженого діяча наук УРСР.

Діяльність

Був високоосвіченою людиною, ентузіастом дослідження історії рідного краю. Ряд історичних праць опублікував у «Трудах Полтавської вченої комісії». Його праці друкувалися в «Киевской старине», «Матеріалах до української етнології», «Экономической жизни Подолии», львівській «Галичині».

1905—1917 опублікував у «Трудах Полтавской ученой архивной комиссии» 10 праць з історії Полтавщини XVIII—XIX століть. Серед них:

  • «Земли церквей Лубенского Духовного правления»[1];
  • «Войсковая и городская старшина в малороссийских полках в 1725 г.»[2];
  • «Население Малороссии по ревизиям 1729 и 1764 гг.»[3];
  • «Старая Полтавщина и столетняя тяжба Марковичей со Свечками и Пасютами (1720—1827 гг.)»[4];
  • «Столетие Лубенского высшего начального училища (1814—1914 гг.)»;
  • «Процессы Андрея Марковича»[5].

Ще студентом читав для своїх товаришів лекції про звичаї, історію, мову лемків. Велику за обсягом статтю про лемків та їх культурні здобутки опублікував у львівському журналі «Учитель».

Див. також

Література
  • Ванцак Б. Сторінки життя та діяльності М. Г. Астряба. В кн.: Архівний збірник на посвяту 90-річчю Полтавської вченої архівної комісії. Полтава, 1993.
  • Зленко Г.Д. Призабута автобіографія М.Г.Астряба. – «Архівний збірник на посвяту 90-річчю Полтавської архівної комісії», Пл., 1993 р., с. 130 – 135.
  • Чиркова М.Ю. М.Г.Астряб і лубенські архіви. – «Архівна та бібліотечна справа в Україні доби визвольних змагань 1917 – 1921 рр.», К., 1998 р., с. 251 – 255.

Примітки
  1. Астряб М.Г. Земли церквей Лубенского духовного правления в 1787 г.: материалы к генеральному межеванию. – ТПУАК, 1913 г., т. 10, с. 1 – 49.
  2. Астряб М.Г. Войсковая и городская старшина в малороссийских полках в 1725 г. – ТПУАК, 1916 г., т. 14, с. 71 – 83.
  3. Астряб М.Г. Население Малороссии по ревизиям 1729 и 1764 гг. – ТПУАК, 1912 г., т. 9, с. 61 – 80.
  4. Астряб М.Г. Старая Полтавщина и столетняя тяжба Марковичей со Свечками и Ивасютами: 1720 – 1827 гг. – ТПУАК, 1912 г., т. 8, с. 49 – 193.
  5. Астряб М.Г. Процессы Андрея Марковича. – ТПУАК, 1909 г., т. 6, № 1, с. 80 – 145; 1910 г., т. 7, с. 46 – 90.

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.