Горлицький повіт

Повіт знаходиться у східній частині воєводства. Адміністративний центр — місто Горлиці. Станом на 1.01.2008 населення становить 106 591 осіб, площа 966,46 км².

Із заходу межує з Новосондецьким повітом, з півночі — з Тарновським повітом Малопольського воєводства, зі сходу — з Ясельським повітом Підкарпатського воєводства, з півдня — зі Словаччиною.

Горлицький повіт 1938

Повіт був створений 29 вересня 1855 р. (паралельно до наявного з 1850 р. судового повіту) у складі округу Пільзно.

За розпорядженням міністерства внутрішніх справ Австро-Угорщини 23 січня 1867 року під час адміністративної реформи місцевого самоврядування збільшені повіти, зокрема до попереднього Горлицького повіту (з 55 самоврядних громад-гмін) приєднані повіт Біч (з 30 гмін) і частини повітів Дукля (з 9 гмін), Цєнжковиці (2 гміни) та Змигород (1 гміна).:[2] Однак у повіті існували й надалі два окремі судові райони (повіти) — Горлиці й Біч.

У 1880 р. населення повіту становило 67 214 осіб, повіт включав 1 місто (Біч), 3 містечка (Горлиці, Ропенник Біскупський і Устя Руське), 83 сільські гміни та 40 управлінь фільварків. У повіті налічувалось 35 парафій, з них 13 римо-католицьких і 22 греко-католицькі. Після побудови залізниць через дешевизну імпортних бавовняних виробів збанкрутувало місцеве виробництво полотна, зате бурхливо розвивався видобуток нафти та її переробка.[3]

В 1900 році населення становило 83 069 осіб. За переписом 1910 р. населення становило 82 203 особи, було 90 гмін (самоврядних громад) і 75 фільварків; площа повіту становила 916 км².

У 1920 р. повіт був включений до новоутвореного Краківського воєводства.

1 серпня 1934 року виконано об'єднання ґмін (ця адміністративна одиниця до того часу обмежувалася селом чи містом із присілками і хуторами) у великі сільські ґміни (рівнозначні волості)[4]: Беч, Жепєннік Стшижевскі, Бобова, Лужна, Ґлінік Мар’ямпольскі, Ліпінкі, Ропа, Сенкова, Ґладишув, Устя-Горлицьке, Снєтніца.

Південна половина повіту (територія гмін Горлиці, Ліпінкі, Ропа, Сенкова, Ґладишув, Устя-Горлицьке, Снєтніца) належить до Лемківщини — в 1939 році тут проживало 27670 лемків[5], які становили 90% населення на півдні повіту і належали до Горлицького деканату, північна частина ж на той час була вже спольщена і латинізована, через що в 1930 р. припинив існування Бецький деканат Перемиської єпархії. В 1945-1947 роках автохтонне українське населення вивезене в СРСР та депортоване на понімецькі землі.

Гміна міська: Горлиці.

Гміни місько-сільські: Беч, Бобова.

Гміни сільські: Горлиці, Ліпінкі, Мощениця, Ропа, Сенкова, Устя-Горлицьке.

Демографічні дані повіту станом на 30.06.2005:

1. Населення, площа та густота за даними Центрального статистичного офісу Польщі. Powierzchnia i ludność w przekroju terytorialnym w 2007. . ^{[недоступне посилання]}
2. Reichs-Gesetz-Blatt für das Kaiserthum Oesterreich. Jahrgang 1867, IX. Stück, Nr. 17: „Verordnung des Staatsministeriums vom 23. Jänner 1867“
3. Gorlice // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1881. — Т. II. — S. 718. (пол.)
4. Dz.U. 1934 nr 68 poz. 592
5. Володимир Кубійович. Етнічні групи південнозахідної України (Галичини) на 1.1.1939, стор. 50, 137 — Вісбаден, 1983. — 205 с.