Ауліх Вітольд Артурович

Народився 11 лютого 1889 року у Львові.

У 1895—1900 роках він відвідував початкову школу приватно. У 1900—1907 роках відвідував класичну гімназію у Золочеві та Стрию. Закінчивши середню школу в навчальному році 1907/1908, він розпочав навчання на механічному відділі (факультеті) Львівської політехніки. Влітку 1909 року він переїхав до Львівського університету для вивчення математики та фізики. У 19010/1911 навчальному році він повернувся до навчання у Політехніці, яке закінчив у 1912 році. 19 жовтня 1912 року Ауліх склав другий державний іспит (еквівалентний екзамену на диплом) з відзнакою з усіх предметів та практичного опрацювання.

1911 року вийшов друком перший його підручник «Логарифмічний повзунок та його використання». У 1912 році він отримав нагороду фундації імені професора Б. Мариняка, за найкращі конструктивні праці. У 1913—1914 роках працював конструктором на заводі водяних турбін у США. 1915 року, коли російські війська окупували Львів, був вивезений до Росії як цивільний полонений та перебував спершу у Казані, а потім у Києві, де працював конструктором на взуттєвій фабриці. 1918 року повернувся до Львова, працював конструктором у залізничних майстернях; згодом — асистентом кафедри механіки Львівської політехніки.

28 лютого 1922 року він одружився на Ванді (в дівоцтві - Річард), тодішній посадовій особі польського консульства в Чикаго.[1]

У 1920—1924 роках перебував у США: консулярний секретар торгового відділу Генерального консульства в Чикаґо, головний конструктор заводу водяних турбін «Rodney Hunt Machine Company» (м. Орандж, Массачусетс).

1924 року повернувся до Львова, де протягом восьми місяців працював на заводі «Арма». Від вересня того ж року працював у Державній промисловій школі у Львові (нині — Львівський державний коледж декоративного і ужиткового мистецтва імені Івана Труша), де викладав технічне креслення, технологію, механіку, калькуляцію розрахунків та інші дисципліни. Від грудня 1925 року працював у Львівській політехніці. У Львові вони мешкали у віллі бабусі Марії, розташованій на вулиці Дунін—Борковських (нині — вулиця Максима Залізняка). Там усім керувала бабуся Марія, яка намагалася міцною рукою підтримувати будинок у порядку. Вітольдам було настільки неприємно, що 1932 року вони переїхали на квартиру в будинку на вулиці Гіпсовій, 32. Через три роки, за терміновим проханням бабусі, вони повернулися на вулицю Дунін-Борковських. Відтепер бабуся не втручалася у справи Вітольдів, залишаючи лише сад під власним контролем.

У 1927—1929 роках Вітольд читав лекції на інженерному факультеті із загальної механіки. У 1928/1929 навчальному році він перейшов з посади асистента викладача в машинній лабораторії на посаду асистента кафедри насосів та водяних двигунів. Наприкінці 1928/1929 навчального року він покинув викладацьку посаду в промисловій школі, щоб присвятити себе подальшій науковій роботі. Тоді ж йому довірили читати лекції з машин та механіки на хімічному факультеті. Від 1929—1930 років читав лекції на машинобудівному факультеті з принципів теорії механізмів. У 1936 році він був призначений професором кафедри машинознавства. Одночасно він займався викладацькою та науково-дослідницькою роботою у Товаристві Львівської політехніки, де був редактором журналу «Czasopismo techniczne» у 1935—1936 роках та у Львівській філії Асоціації польських інженерів-механіків.

Під час німецької окупації читав лекції на Державних технічних курсах, організованих у приміщенні політехнічного інституту. Брав участь в організації таємного викладання у Львівській політехніці та в акції підтримки вдів професорів Львівської політехніки, розстріляних німцями 4 липня 1941 року на Вулецьких пагорбах у Львові. Від 1946 року — професор, декан механічного факультету, завідувач кафедри теорії механізмів і машин цього ж інституту. Напрями наукових досліджень: теорія водяних турбін, теоретичні питання конструювання машин, теорія механізмів. Він був затятим противником репатріації поляків зі Львова.

Вітольд Ауліх відійшов у засвіти на 60-му році життя, 3 серпня 1948 року. Похований на Личаківському цвинтарі у Львові.

• Logarytmiczny suwak rachunkowy i jego sposób użycia. — Lwów: Naklabem Komisyi Wydawniczej Biblioteki Politechnicznej, 1911. — 55 s.
• Ewolucja form konstrukcyinych w budowie turbin wodnych jako skutek wzajemnych wpływów: teorjі i praktyki. — Lwów, 1919.
• O zaleźności kształtu maszyn od jej wielkości (Studium morfonomiczne) // Czasopismo Techniczne: organ Min. Robot Publ. i T-wa Politechn. we Lwowie. — Lwow: Polskie Towarzystwo Politechniczne we Lwowie, 1932. — № 1—24. — S. 105—109.
• Cywilizacja, stan inźynierski i szkoły politechniczne. — Lwów, 1938.

• донька Ванда (нар. 6 лютого 1925, Львів) — по закінченню медичного факультету у Львові 16 серпня 1952 року вийшла заміж за інженера Євгеніуша Бжуховського, тоді асистента Львівської політехніки. У цьому шлюбі народилося троє дітей:
  * Ясь (нар. 25 жовтня 1953, Львів — 1984, Вроцлав) — асистент кафедри логіки Вроцлавського університету (1976—1984). Помер від лейкемії 1984 року у Вроцлаві.
  * Ядвіга (нар. 12 квітня 1957, Львів) — асистент на архітектурному факультеті Вроцлавського технологічного університету (1975—1980), доктор технічних наук. З 2000 року вона є координатором побудови просторової інформаційної системи у Вроцлавському бюро розвитку.
  * Марія (нар. 7 квітня 1966) — працює в оркестрі Вроцлавської філармонії з 1989 року (перша скрипка) та викладачем Музичної Академії. З 2003 року — заступник ректора з питань зовнішньої співпраці.
• син Вітольд (1928, Львів — 1994, там само) — український археолог польського походження, кандидат історичних наук, дослідник пам'яток слов'ян та княжої доби Прикарпаття та Волині. Був одружений з українською мовознавицею, кандидатом філологічних наук, дослідницею проблеми історії української мови, лексикографії, археографії Уляною Єдлінською (1924—2016).

• Буцко М. І. Ауліх Вітольд Артурович // Відомі вчені Державного університету «Львівська політехніка». — Львів: Видавництво Державного університету «Львівська політехніка», 1994. — С. 17—20. — ISBN 5-7707-5706-X.
• В. М. Петегерич, М. І. Буцко Ауліх Вітольд Артурович // Енциклопедія сучасної України : у 30 т. / ред. кол. : І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ, Коорд. бюро Енцикл. Сучас. України НАН України. — К. : Поліграфкнига, 2001. — Т. 1 : А. — С. 800—801. — ISBN 966-02-2075-8.
• Ауліх Вітольд Вітольдович // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2003. — Т. 1 : А — В. — С. 152. — 688 с. : іл. — ISBN 966-00-0734-5.
• Ауліх Вітольд Артурович // Відомі вчені Державного університету «Львівська політехніка» (1844-1994 рр.): біогр. довід. / Державний університет «Львівська політехніка». — Львів: Вид-во Державного університету «Львівська політехніка», 1994. — С. 17—18.
• Portal rodziny Aulich. Prof. dr inż. Witold Aulich (1889—1948). aulich.pl (пол.). Процитовано 28 січня 2021.

• Народився Ауліх Вітольд Артурович