Афанасій Вольховський
Єпископ Афанасій (світське ім'я — Петро Вольховський; нар. 25 листопада 1712 — пом. 15 лютого 1776, Ростов) — український релігійний діяч доби Гетьманщини. Вихованець Харківського колегіуму. Єпископ Російської православної церкви. Учасник Собору єпископів, який засудив святителя Арсенія Мацієвича.
| Афанасій Вольховський | |
|---|---|
| Народився | 25 листопада 1712 |
| Помер |
15 лютого 1776 (63 роки) Ростов, Московська губернія, Російська імперія |
| Країна |
 Російська імперія |
| Діяльність | священник |
| Alma mater | Харківський колегіум |
| Посада | єпископ |
| Конфесія | православ'я |
Біографія
Уродженець Гетьманщини. Навчався в Харківському колегіумі та Києво-Могилянській академії, після закінчення курсу якої став викладачем в Харківському колегіумі, потім примусово емігрував на Московщину, де почав працювати в Московській духовній академії проповідником.
На Московщині
У травні 1745 пострижений у чернецтво, з 1748 року — ректор Троїце-Сергієвої семінарії.
23 лютого 1753 зведений у сан архімандрита, а 1754 призначений членом Святійшого Синоду Російської імперії.
Відмінною рисою Афанасія була любов до храмобудівництва. 1756 почав будівництво храму в ім'я Святої Трійці в Троїце-Сергіївській Приморській пустині. У 1771 ним збудований холодний храм в Варницькому монастирі.
Єпископське служіння
23 квітня 1758 призначений єпископом Тверського ВПСРІ, посівши цю кафедру відразу після українського культурного діяча, єпископа Веніаміна Пуцек-Григоровича.
З 26 травня 1763 — єпископ Ростовський і Ярославський ВПСРІ, зайнявши кафедру репресованого українського святителя Арсенія Мацієвича.
Помер 15 лютого 1776 в Ростові-Мерському. Похований в місцевому Успенському соборі. Його кафедру зайняв Самуїл Миславський, у майбутньому — митрополит Київський ВПСРІ.
Участь у справі Арсенія Мацієвича
На початку березня 1763 Афанасій разом з іншими архієреями підписав доповідь-донос, в якій послання Ростовського митрополита Арсенія Мацеєвича, що містило протест проти погрому православних монастирів, розцінювалося як «образа Її Імператорської Величності». Згодом був і учасником Собору, який засудив митрополита Арсенія Мацеєвича, що дало змогу московській владі закатувати єпископа у в'язниці.