Ахмед Фуад I
Ахмад Фуад I (араб. فؤاد الأول, англ. Fuad I of Egypt; 26 березня 1868 — 28 квітня 1936) — султан (1917—1922), потім король Єгипту та Судану (1922—36).
Ахмад Фуад I араб. توفيق араб. فؤاد الأول | |
---|---|
Султан/Король Єгипту та Судану | |
Правління | 1917—1936 |
Попередник | Хусейн Каміль |
Наступник | Фарук I |
Біографічні дані | |
Релігія | сунізм і іслам |
Народження |
26 березня 1868[1][2][…] Каїр, Єгипетський хедиват, Османська імперія |
Смерть |
28 квітня 1936[1][2][…] (68 років) Каїр, Королівство Єгипет |
Поховання | мечеть ар-Ріфаї |
У шлюбі з | Shivakiar Khanum Effendid і Nazli Sabrid |
Діти |
син: Фарук I дочка: Фавзія Фуад |
Династія | Династія Мухаммеда Алі |
Батько | Ізмаїл Паша |
Мати | Feriyal Kadinefendid |
Нагороди | |
Медіафайли у Вікісховищі |
Правління
Головною подією в період правління Ахмеда Фуада I стало те, що 28 лютого 1922 року Велика Британія в односторонньому порядку визнала незалежність Єгипту. Відтак, Ахмед Фуад I змінив свій титул з султана на короля.
Загалом правління Фуада І було позначено протистоянням з вафдістами, що вимагали не формальної, а справжньої незалежності для Єгипту.
У 1930 році Ахмед Фуад I, намагаючись зміцнити свою (королівську) владу скасував дію Конституції 1923 року, замінивши її новою, за якою парламенту відводились суто консультативні функції, проте у зв'язку з широким суспільним розголосом і народними протестами 1935 року вимушений був повернути до дії попередню конституцію.
Після смерті Фуада I, трон успадкував його син Фарук I.