Династія Мухаммеда Алі

Династія Мухаммеда Алі (араб. أسرة محمد علي; тур. Mehmet Ali Paşa Hanedanı) династія єгипетських правителів, що правила з 1805 до 1953 року.

Династія Мухаммеда Алі
араб. أسرة محمد علي

Країна:

Єгипет
Судан

Титули:

Валі (1805—1867)
Хедив (1867—1914)
Султан (1914—1922)
Король (1922—1952)

Засновник: Мухаммед Алі
Останній правитель: Ахмед Фуад II
Рік заснування: 1805
Зміщення: 1953

Історія

1805 року Мухаммед Алі змусив турецького султана визнати його як намісника Єгипту. За роки свого правління він провів у країні докорінні реформи. Модернізація економіки, реорганізація армії та інші зміни вимагали величезних коштів, тому Мухаммеду Алі та його наступникам довелось позичати гроші[1].

1876 року Єгипет фактично потрапив під контроль кредиторів і перетворився на англійську колонію. Офіційно влада зосереджувалась в руках хедива й кабінету його міністрів, але реальна влада була в руках англійського генерального резидента[1].

У грудні 1914 року міністерство закордонних справ Великої Британії оголосило про те, що Єгипет переходить під англійський протекторат. 19 грудня англійці усунули від влади хедива Аббаса II, який у той час перебував у Стамбулі. Влада перейшла до його дядька Хусейна Каміля, який узяв титул султана. Після смерті Хусейна 1917 року влада перейшла до його молодшого брата Ахмеда Фуада I. Ставши султаном, Фуад швидко отримав підтримку серед єгипетських націоналістів, які створили у країні потужний рух за створення незалежної єгипетської держави. Повстання, що спалахнуло 1919 року, було жорстоко придушено, але визвольна боротьба не завершилась. Наприкінці 1921 року країну охопило нове повстання, що змусило уряд Великої Британії визнати незалежність Єгипту[1].

У квітні 1923 року була ухвалена конституція. Відповідно до неї Єгипет став конституційним королівством з двопалатним парламентом. Після смерті Фуада I у квітні 1936 року влада в Єгипті перейшла до його сина Фарука. Підписана у серпні 1936 року англо-єгипетська угода розширила суверенітет Єгипту. Того ж року Єгипет вступив до Ліги Націй. 1940 року до Єгипту вторглись італійські війська. Після завершення Другої світової війни у країні почався підйом опозиційного руху. В ніч з 22 на 23 липня 1952 року організація «Вільні офіцери» захопила владу в Каїрі, а 26 липня того ж року король Фарук зрікся престолу, й королем був проголошений малолітній син Фарука Ахмед Фуад II. 17 червня 1953 року королівська влада в Єгипті була ліквідована, а 18 червня Єгипет став республікою[1].

Список правителів династії

Ім'яОригінальне ім'яРоки життяТитулРоки правлінняПримітки
1Мухаммед Аліمحمد علي باشا‎‎1769—1849валі1805—1848засновник династії
2Ібрагім-пашаإبراهيم باشا1789—1848валі1848—1848
3Аббас I Хільміعباس حلمي الأول1813—1854валі1848—1854
4Мухаммед Саїд-пашаمحمد سعيد باش1822—1863валі1854—1863
5Ізмаїл Пашаالخديوي إسماعيل1830—1895валі1863—1867в 1867 узяв титул хедива
хедив1867—1879
6Тауфікالخديوي توفيق1852—1892хедив1879—1892
7Аббас IIعباس حلمي الثاني1874—1944хедив1892—1914
8Хусейн Камільالسلطان حسين كامل‎‎1853—1917султан1914—1917
9Ахмед Фуад Iفؤاد الأول1868—1936султан1917—19221922 прийняв титул короля
король1917—1936
10Фарук Iفاروق الأول1920—1965король1936—1952
11Ахмед Фуад IIالملك فؤاد الثانيнар. 1952король1952—19531953 проголошено республіку

Примітки

  1. Мухаммада Али династия Архівовано 22 вересня 2015 у Wayback Machine. // Монархи. Мусульманский Восток XV–XX, 2004

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.