Фарук I

Фарук був єдиним сином Ахмеда Фуада I від його другого шлюбу[2]. Здобув домашню освіту, а потім поїхав навчатись в англійській Королівській військовій академії. 1936 року, після смерті батька, повернувся до Єгипту, де успадкував престол. Перші півтора року правила Регентська рада, але після коронації 29 липня 1937 року Фарук здобув усю повноту влади монарха[3].

Одразу після початку самостійного правління Фарук вступив у протистояння з популярною та впливовою націоналістичною партією Вафд та її лідером прем'єр-міністром Мустафою ан-Наххасом. У грудні 1937 року Фарук усунув від посади ан-Наххаса та призначив новий уряд. Наступні парламентські вибори у квітні 1938 року Вафд бойкотувала[4].

Фарук I у парламенті слухає виступ Мустафи ан-Наххаса

На початку свого правління проводив про-британську політику. Єгипет 1922 року здобув незалежність від Великої Британії, яка все ще сильно впливала на політичне та економічне життя країни. Такий стан справ був формально закріплений англо-єгипетським договором 1936 року, що по суті перетворив Єгипет на британську військову базу[5]. Тим не менше, до початку Другої світової війни король і його прем'єр-міністр Алі Махір більше симпатизували країнам Осі. 1942 року у зв'язку з важливим стратегічним положенням Єгипту у Північно-Африканській кампанії британський посол Майлз Лемпсон наполіг, щоб Фарук усунув пронімецьки налаштованого прем'єр-міністра Хуссейна Сіррі-пашу та призначив уряд на основі «Вафд». Коли Фарук відмовився призначити главою уряду Мустафу ан-Наххаса, 4 лютого 1942 року британські військовики змусили його це зробити під загрозою зречення[5][6]. Однак Єгипет оголосив війну країнам Осі лише 1945 року, вже після того, як 1944 Фаруку вдалось усунути від посади ан-Наххаса.

Король Фарук та його сестри, принцеси Файза, Фавзія, Файка та Фатія

Упродовж усіх повоєнних років правління невдоволення королем зростало. Його основними причинами були корумпованість державного апарату, поразка у війні зі щойно створеним Ізраїлем та бурхливе приватне життя монарха, який 1948 року розлучився з дружиною та при цьому витрачав значні суми на жінок, азартні ігри та предмети розкоші[3][7][8]. Все це призвело до військового перевороту під проводом Мухаммеда Наґіба. Новим королем був проголошений син Фарука Ахмед Фуад II, хоча за рік монархія в Єгипті офіційно була ліквідована.

Після перевороту Фарук виїхав у вигнання до Монако та прийняв підданство тієї країни, хоча місцем постійного проживання обрав Рим[7]. Фарук був похований у Каїрі в мечеті ар-Ріфаї.