Ашкерц Антон

Анто́н А́шкерц (Anton Aškerc) (*9 січня 1856 — †10 червня 1912, Любляна) — словенський поет-реаліст.

Ашкерц Антон
словен. Anton Aškerc
Псевдо Gorazd, Nenad, Duhovnik і Peter Pavlovič
Народився 9 січня 1856(1856-01-09)[1][2]
Римське Топлице, Австрійська імперія
Помер 10 червня 1912(1912-06-10)[1][3][2] (56 років)
Любляна, Австро-Угорщина[4]
Поховання Нав'є
Країна  Австро-Угорщина
Діяльність поет, редактор, архіваріус, письменник, католицький священник
Alma mater First Grammar School, Celjed
Конфесія Католицька церква

Життєпис

Походив з селянської родини. Народився у селі Глобоко. Був парохом, у 1898 році вийшов з духовного чину. Почав друкуватися в 1880 році. У 1899–1902 роках редагував словенський літературний журнал «Люблінський дзвін». Тривалий час подорожував слов'янськими землями та балканськими країнами. Помер у Любляні у 1912 році.

Творчість

Писав вірші про минувшину словенського народу — «Стара правда» (1881) про повстання селян під проводом Матія Губца, «Словенська легенда» (1884) та ін.

Найвідоміші твори — збірки віршів «Балади й романси» (1890), «Нові вірші» (1900) і поеми «Примож Трубар» (1905), «Мученики» (1906), «Юнаки» (1907), в яких Ашкерц виступав проти католицької реакції і австро-угорської монархії.

Свої подорожні враження були оформлені також у вигляді віршів. Найзначущим з них є «Акрополь і піраміди» 1909 року. Йому належать також п'єси («Ізмайлов», 1906 рік).

Джерела

Примітки
  1. Bibliothèque nationale de France Ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  2. Proleksis enciklopedija — 2009.
  3. Gran Enciclopèdia Catalana — Grup Enciclopèdia Catalana, 1968.
  4. Ашкерц Антон // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохорова — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.