Ашот III Багратуні

Ашот III Сліпий (вірм. Աշոտ Գ Բագրատունի; бл. 690 —762) — 9-й гахерец ішхан (головуючий князь) Вірменії в 732—748 роках.

Ашот III Багратуні
Народився 690-ті
Помер 761[1][2]
Діяльність суверен
Титул Q13053623?[3][4][5] і prince of Armeniad[6][5][4]
Рід Багратіди вірменські
Батько Vassak Bagratunid[1][2]
Діти Vasak Bagratunid[7] і Смбат VII Багратуні[7]

Життєпис

Походив з впливового ішханського роду Багратуні. Син Васака. Після смерті стрийка Смбата VI намагався отримати титул гахерец ішхан, але вибір знаті впав на Артавазда Камсаракана. Намагався боротися з останнім, але без успіху.

732 року після смерті Артавазда був затверджений халіфом Гішамом в титулі гахерец ішханом, оскільки рід багратуні вважався більш відданим ніж провізантійський рід Камсараканів та рід Маміконянів. Проти цього повстали брати Григор і Давид Маміконяни, але швидко зазнали поразки. За цим придушив заколот синів Смбата VI Багратуні, які претендували на батьківське майно.

У 744 році після після смерті халіфа Гішама почалася боротьба за його трон. Цим скористалися Маміконяни, що втекли з заслання, повернувши до Вірменії. Сам Ашот III надав суттєву допомогу претенденту Марвану ібн Мухаммаду. разом з цим намагався придушити маміконянське повстання.

745 року Ашот Багратуні на зборах знаті був позбавлений посади спарапета і гахерец ішхана. 746 року за допомоги арабських військ завдав поразки Маміконянам. Але 748 року через початок боротьби халіфа Марвана II з повстанням Аббасидів гахерец ішхан втратив арабську допомогу. Того ж року зазнав поразки, потрапивши у полон. за наказом Григора Маміконяна його було засліплено. Решту життя провів у власних володіннях, померши 762 року.

Родина
  • Смбат (д/н—775)
  • Васак (д/н—772/775)

Примітки
  1. Toumanoff C. Les dynasties de la Caucasie chrétienne de l'Antiquité jusqu'au xixe siècle: Tables généalogiques et chronologiques — Rome: 1990. — P. 112.
  2. Settipani C. Continuité des élites à Byzance durant les siècles obscurs: Les princes caucasiens et l'Empire du VIe au IXe siècle — Paris: 2006. — P. 337. — ISBN 978-2-7018-0226-8
  3. Grousset R. Histoire de l'Arménie des origines à 1071 / Payot Editeur — Paris: 1947. — P. 318. — ISBN 978-2-228-88912-4
  4. Toumanoff C. Les dynasties de la Caucasie chrétienne de l'Antiquité jusqu'au xixe siècle: Tables généalogiques et chronologiques — Rome: 1990. — P. 508.
  5. Settipani C. Continuité des élites à Byzance durant les siècles obscurs: Les princes caucasiens et l'Empire du VIe au IXe siècle — Paris: 2006. — P. 142 et 337. — ISBN 978-2-7018-0226-8
  6. Grousset R. Histoire de l'Arménie des origines à 1071 / Payot Editeur — Paris: 1947. — P. 319. — ISBN 978-2-228-88912-4
  7. Toumanoff C. Les dynasties de la Caucasie chrétienne de l'Antiquité jusqu'au xixe siècle: Tables généalogiques et chronologiques — Rome: 1990. — P. 112–113.

Джерела
  • Rene Grousset. L'Empire Du Levant: Histoire de la Question D'Orient. Payot; 1979.
  • Christian Settipani, Continuité des élites à Byzance durant les siècles obscurs. Les princes caucasiens et l'Empire du vie au ixe siècle, Paris, de Boccard, 2006, 634 p.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.