Хішам ібн Абдул-Малік
Гіша́м ібн Абдул-Ма́лік (араб. هشام بن عبد الملك; 691 — 6 лютого 743) — омейядський халіф.
| Гішам ібн Абдул-Малік араб. هشام بن عبد الملك | ||
%252C_califfo_hisham%252C_dirhem_omayyade%252C_724-743.JPG.webp) Гішам ібн Абдул-Малік | ||
| ||
|---|---|---|
| 724 — 6 лютого 743 року | ||
| Попередник: | Язід II | |
| Спадкоємець: | Аль-Валід II | |
| Народження: |
691 Дамаск, Омеядський халіфат | |
| Смерть: |
6 лютого 743 Ресафаd, Омеядський халіфат | |
| Національність: | Араб | |
| Країна: | Омейяди | |
| Релігія: | Іслам | |
| Рід: | Омейяди | |
| Батько: | Абд аль-Малік ібн Марван | |
| Мати: | Фатіма бінт Хішам | |
| Діти: | Mu'awiyah ibn Hishamd, Sulayman ibn Hishamd, Sa'id ibn Hishamd і Maslama ibn Hishamd | |
Життєпис
Успадкувавши владу від свого брата Язіда II, Гішам стикнувся з численними проблемами: поразки від хозарів (Битва при Ардебілі) на Кавказі й від тюргешів («День Спраги» й Битва на перевалі Тахтакарача) у Середній Азії, повстання індуїстів Сінду під керівництвом Джай Сінгха.
За його правління було відновлено практику обкладення населення податками, скасовану Умаром ібн Абдул-Азізом. Такий захід дозволив Халіфату тимчасово відновити свою економічну міць. У сільському господарстві було вжито заходів щодо розширення системи штучного зрошення. Однак посилення експлуатації призвело до повстань підкорених народів, найбільші з яких відбулись у Мавераннахрі (736—737) та Північній Африці (740—742). Помер від дифтерії.
Примітки
Джерела
- Blankinship, Khalid Yahya, ed. (1989), The History of al-Ṭabarī, Vol. XXV: The End of Expansion. The Caliphate of Hishām A.D. 724–738/A.H. 105–120, Albany, NY: State University of New York Press, ISBN 0-88706-569-4 (англ.)
- Радянська історична енциклопедія, том 14 (рос.)