Ашшур-убалліт I

Ашшур-убалліт I (аккад. " Ашшур, збережи в живих ") — ассирійський цар, син Еріба-Адада, правив 36 років з 1353 по 1318 роки до нашої ери[1] Перший з ішшіакумів[2] Ашшура, який прийняв титул царя Ассирії, щоправда іменував себе так в міжнародних відносинах, а для домашнього вжитку і далі послуговувався титулом ішшіакума[3]. Саме за Ашшур-убалліта Ассирії вдалося здобути незалежність від Мітанні.

Ашшур-убалліт I
Народився 14 століття до н. е.
Помер 1330 до н. е.
Країна Ассирія
Діяльність суверен
Посада Цар Ассирії
Батько Еріба-Адад I
Діти Елліль-нірарі і Muballiṭat-Šērūad

У листах до єгипетського фараона Ехнатона цар називав його братом, тобто претендував на статус владики «великої» держави поряд з правителями Мітанні, Вавилонії та Хатті. Успішно воював з Мітанні і відвоював у хуритської держави Арапхі важливу область Кабра, у якій знаходилися переправи через Нижній Заб. Щоправда слід зазначити, що основну роль у боротьбі з Мітанні зіграли спершу вміла гра на міжусобицях всередині країни, а потім розгром цієї держави хетським царем Супіллілумою І. Здійснив кілька походів проти горян Загросу.

Дипломатія

Завдяки тому, що від епохи Ашшур-убалліта І збереглося чимало документів, які змальовують картину міжнародних відносин у регіоні, можна стверджувати, що він був умілим та успішним дипломатом.

Він втручався у вавилонські справи і зміг посадити там на трон своїх ставлеників: спершу онука (сина дочки) Караіндаша ІІ, а потім Курігальзу ІІ[4].

На початку правління Ашшур-убалліт був правителем залежної від Мітанні країни поруч з якою знаходилася могутня Вавилонія. Намагаючись зміцнити своє міжнародне положення, цар установив дипломатичні зносини з Єгиптом, де саме розпочав правити Ехнатон. Серед амарнських листів є два його листи до фараона. У першому Ашшур-убалліт згадує, що дипломатичні відносини між Ассирією та Єгиптом розпочалися ще за часів його діда Ашшур-надін-аххе II. Він шле фараону подарунки — коней, колісниці, лазурит і просить у нього у відповідь прислати золота[5].Другий лист є фактично супроводжувальним посланням ассирійського посла: «Відправляю тобі цього посла, щоб бачити тебе і бачити твою країну. Нехай взнає твою волю і волю твоєї країни[6], а тоді нехай повертається». Дипломатичні відносини між Ассирією та Єгиптом дуже не подобалися сусідам — Мітанні та Вавилонії. Зберігся лист вавилонського царя Бурна-Буріаша ІІ до Ехнатона, у якому він дорікає йому за прийом ассирійських послів, що розглядає як недружню щодо нього акцію, оскільки вважає їх своїми підданцями. Щоправда, уся ця орієнтована на Єгипет дипломатія була марною, бо Ехнатон захопився внутрішніми реформами і зовсім закинув азійські справи, поступово втрачаючи вплив, здобутий його попередниками.

Успішним для ассирійської дипломатії був мітаннійський напрямок. Ашшур-убалліт підтримував угрупування мітаннійської знаті, незадоволене царем Тушраттою, яке зрештою здійснило переворот, — вбило Тушратту, а царем став його брат Аратама ІІ. Однак фактичним правителем став син немолодого царя Шуттарна ІІІ. Доказом участі Ашшур-убалліт у цих подіях можна вважати те, що Шуттарна повернув йому дорогоцінні ворота прикрашені сріблом та золотом, які міттанійці захопили як трофей в Ашшурі більш як за сторіччя до того[7]. Так само мітаннійці остаточно визнали повну незалежність Ассирії- на знак чого Шуттарна прислав Ашшур-убалліту багаті дари. Однак серед мітанійської знаті було й угрупування, що не підтримало нового царя та його дружбу з колишнім васалом — Ассирією. На чолі невдоволених стояв син вбитого Тушратти — Сатівасса. Він втік до хетів. Цар Суппілілума не лише прийняв утікача, але й вирішив скористатися нагодою, аби втрутитися у справи сусіда і відправив свої війська, щоб повернути «законного правителя». Хоч ассирійці і допомогли Шуттарні, але хети розгромили союзників і захопили та розграбували столицю Мітанні Вашуканні. Власне мітанійськими залишилися лише східні області, а більшою частиною Мітанні почав правити зобов'язаний хетам і фактичний васал Суппілілуми Сатівасса. Держава Мітанні була розгромлена, а період її гегемонії в регіоні скінчився.

Хоч Бурна-Буріаш свого часу й обурювався дипломатичними відносинами держави, яку вважав залежною від себе з фараоном, але з часом сила Ассирії зросла настільки, що вавилонський цар одружився з дочкою Ашшур-убалліта Мубалліт-Шеруа. Більше того, хоч Бурна-Буріаш був тестем Суппілілуми, але в момент загострення зносин між хетами та ассирійцями він підтримав сусіда та свого тестя, а не зятя. По його смерті вавилонський престол посів син від ассирійської принцеси Каракіндаш ІІ. Але молодий цар невдовзі загинув внаслідок заколоту, а престол зайняв представник антиассирійської партії Назібугаш. Однак правив він недовго: незабаром стався заколот вже проти нього і трон зайняв інший син Бурна-Буріаша — Курігальзу ІІ.

Примітки
  1. За іншими джерелами в 1365–1330, чи в 1365–1329 роках до нашої ери. Остання цифра завідомо неправильна, бо згідно зі «Списком ассирійських царів» Ашшур-убалліт I правив 36 років, а не 37.
  2. Міський голова Ашшура, спадкова посада що походила від посади верховного жерця Ашшура і була обмежена міською радою
  3. Бо його влада ще не зміцініла настільки, щоб в разі чого «поянити» ассирійцім, що в них уже виявляється цар є.
  4. За іншими джерелами спершу Ашшур-убалліт посадив на трон свого зятя Курігальзу Старшого, котрий пізніше передав владу своєму синові, і онуку ассирійського царя, Курігальзі Молодшому.
  5. Ассирієць тут не оригінальний, уся передня Азія канючила у фараонів золота «пришли мені золота, більше золота, бо його в тебе як піску». До речі недарми виклянчували, наприклад Вавилонському царю одного разу фараон за раз прислав золотих виробів на 600(!) кілограмів.
  6. Зверніть увагу, ассирійський правитель відправляє полса не просто до свого колега, а й до країни, цікавиться волею не лише фараона, але і Єгипту. Це пояснюється, тим, що Ашшур-убалліт, хоч зрідка й іменував себе царським титулом, але насправді був усе ще в значній мірі залежним від ассирійської громади ішшіакумом.
  7. Про це згадується в так званому першому договорі Сатівасси з Суппілілумою.

Література

Древний Восток и античность. // Правители Мира. Хронологическо-генеалогические таблицы по всемирной истории в 4 тт. / Автор-составитель В. В. Эрлихман. — Т. 1. (рос.)

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.