Мітанні
Мітанні або Міттані, також Ханігальбат — давньосхідна держава, заснована племенами хуритів в північній Месопотамії приблизно 1500 до н.е. Населення Мітанні переважно складалося з хуритів і семітів, офіційними мовами були хуритська й аккадська.
| Мітанні | |
| Герб | |
 | |
| Дата створення / заснування | 1650 до н. е. |
|---|---|
| Офіційна мова | Хурритська мова |
| Континент | Азія |
| Столиця | Телль-Фехерія |
| Використовувана мова | Хурритська мова і аккадська мова |
| Історичний період | Стародавній Близький Схід |
| Час/дата припинення існування | 1260 до н. е. |
 | |
| Категорія мап на Вікісховищі | d |
 Мітанні у Вікісховищі | |
Найбільшої могутності Мітанні досягла в період XIV сторіччя до н.е., коли займала територію сучасної південно-східної Туреччини, північної Сирії та північного Іраку. Столицею було місто Вашуканні, розташування якого археологами ще не визначене.
Мітанні утвердилась на історичній арені в умовах вакууму, який утворився в результаті розгрому Вавилонського царства хетто-хуритським союзом в XVI столітті до н. е. Те, що мітаннійці розмовляли хуритською мовою, видно як із текстів договорів, укладених ними з хеттами, так і з листів єгипетським фараонам. Ділові документи внутрішнього вжитку, хоч переважно й написані аккадською, але з характерними помилками які вказують, що рідною для авторів була хуритська. Водночас скріплення текстів договорів з хеттами іменами божеств Мітра, Варуна, Індра і клятви цим богам, а також індо-арійські імена, що часто зустрічалися серед мітаннійської аристократії свідчать про те, що принаймні частина панівного класу була індо-арійського походження.
Основу військової потуги Мітанні складали колісниці. Зберігся мітаннійський трактат з виїздки коней, в якому описується система тренування дуже схожа на так звану «англійську» систему XIX століття. Цей трактат написано хуритською, але він містить чимало індо-арійських коренів які стосуються коней та колісниць.
Відома давньоєгипетська цариця Нефертіті за походженням, можливо, була мітаннійкою — деякі теорії говорять, що до одруження вона була царівною Мітанні Тадукіпою.
Міжусобна боротьба, що розпочалася після смерті царя Мітанні Тушратти, призвела до втручання хеттів у внутрішні справи царства, Мітанні втратило політичну вагу, а в 1250 до н. е. було остаточно знищено Ассирією, раніше залежною від Мітанні.
Царі Мітанні
- Кірта (бл. 1500–1490 до н. е.)
- Шуттарна I, син Кірти
- Парраттарна I (П/Барат(т)ама), син Кірти (бл. 1500 — 1470 до н. е.)
- Парша(та)тар (можливо ідентифікується з Парраттарною I) (бл. 1470 — 1450 до н. е.)
- Шауштатар, син Парша(та)тара (бл. 1450 — 1410 до н. е.)
- Артатама I (бл. 1410 — 1400 до н. е.)
- Шуттарна II (бл. 1400 — 1375 до н. е.)
- Арташшумара, син Шуттарни II (бл. 1375 — 1370 до н. е.)
- Тушратта (бл. 1370 — 1350 до н. е.)
- Артатама II
- Шуттарна III
- Шаттіваза (Маттіваза/Куртіваза, Кілі-Тешшуб), син Тушратти (бл. 1350 — 1320 до н. е.)
- Шаттуара I (бл. 1320 — 1300 до н. е.), залежав від Адад-нірарі I, царя Ассирії
- Васашатта, син Шаттуари (бл. 1300 — 1280 до н. е.)
- Шаттуара II, син або племінник Васашатти (бл. 1280 — 1267 до н. е.), переможений Салманасаром I