Аїра витончена

Аїра витончена[1][2] (Aira elegans) — вид рослин із родини злакових (Poaceae).

Аїра витончена
Біологічна класифікація
Царство: Рослини (Plantae)
Клада: Судинні рослини (Tracheophyta)
Клада: Покритонасінні (Angiosperms)
Клада: Однодольні (Monocotyledon)
Клада: Комелініди (Commelinids)
Порядок: Тонконогоцвіті (Poales)
Родина: Злакові (Poaceae)
Підродина: Мітлицевидні (Pooideae)
Рід: Аїра (Aira)
Вид:
A. elegans
Біноміальна назва
Aira elegans
Willd. ex Roem. & Schult., 1817

Біоморфологічна характеристика

Ця однорічна рослина 10–40 см заввишки. Стебла прямовисні чи колінчасто висхідні, стрункі. Язичок листка 2–3 мм завдовжки, гострий. Листові пластинки ниткоподібні, плоскі чи згорнуті, 2–4 см × 0.5–1 мм, поверхня шершавенька, гола, верхівка тупа. Суцвіття — відкрита, нещільна, зворотно яйцювата волоть, завдовжки 4–9 см, завширшки 2–5 см. Колосочки поодинокі. Родючі колосочки на квітконіжках. Колосочки довгасті, стиснуті збоку, 1.5–2.5 мм завдовжки, розпадаються у зрілості, розчленовуючись під кожною родючою квіточкою. Колоскові луски схожі, блискучі, завдовжки 1.5–2.5 см, 1-кілеві, 1-жилкові, верхівки гострі. Родюча лема яйцювата, 1.5 мм завдовжки, без кіля; 5-жилкова, вершина зубчаста, 1-остюкова[3].

Середовище проживання

Вид зростає в північно-західній Африці (Марокко, Алжир), Західній Азії (Кіпр, Туреччина, Ліван, Сирія, Ізраїль, Азербайджан, Вірменія, Грузія, Іран), на півдні Європи (Іспанія (включно з Балеарськими островами), Франція (включно з Корсикою), Албанія, Болгарія, Греція (включно з Критом), Хорватія, Італія (включаючи Сардинію, Сицилію), Румунія, Сербія, Словенія, Австрія, Швейцарія, Чехія, Угорщина, Росія [Північний Кавказ], Словаччина, Україна [Крим])[3][4].

В Україні вид росте на кам'янистих схилах, лісових галявинах, серед чагарників — ПБК від мису Айя до гори Аюдаг рідко[2].

Примітки
  1. Aira elegans // Словник українських наукових і народних назв судинних рослин / Ю. Кобів. — Київ : Наукова думка, 2004. — 800 с. — (Словники України). — ISBN 966-00-0355-2.
  2. Доброчаева Д. Н., Котов М. И., Прокудин Ю. Н., и др. Определитель высших растений Украины. — К. : Наук. думка, 1987. — С. 446.
  3. Utricularia juncea. Plants of the World Online. Kew Science. Процитовано 17.02.2022. (англ.)
  4. Utricularia juncea. Catalogue of Life. Процитовано 17.02.2022. (англ.)
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.