Доброчаєва Дарія Микитівна

Народилася 30 березня 1916 р. в селі Хижники Старокостянтинівського району (тоді Райківської волості Новоград-Волинського повіту Волинської губернії) в родині Микити да Ксенії Ковальчуків. Дарина мала трьох братів. Старший Степан закінчив геологічний факультет Харківського університету і став інженером-геологом. Середній — Андрій закінчив Орловське бронетанкове училище, був командиром танкової розвідки. У 1937 за станом здоров'я звільнився з армії, працював в Києві начальником цеху і секретарем парторганізації Київської дзеркальної фабрики, але в жовтні того ж року був заарештований, засуджений на 7 років, відправлений до Волголагу НКВС у місті Рибинськ, де і помер в 1942 чи 1943 році. Наймолодший брат Лук'ян заочно вчився в Московському текстильному інституті, всю війну був в лавах діючої армії, працював головним інженером у Львові, а з травня 1948 по 1965 рік головним інженером Прилуцької панчішної фабрики, а з 1965 року і до виходу на пенсію в 1988 році директором цієї ж фабрики.

Після закінчення школи та педагогічних курсів, деякий час працювала вчителем. Потім навчалася в Північнокавказькому ветеринарно-зоотехнічному інституті м. Новочеркаська, та на біологічному факультеті Ростовського державного університету.

У 1933 р. Дарія Микитівна переводиться до Харківського державного університету, де по закінченні навчання починає працювати під керівництвом професора Ю. Д. Клеопова.

З 1938 р. обіймає посаду асистента відділу геоботаніки Інституту ботаніки АН УРСР у м. Києві, а невдовзі поступає до аспірантури відділу вищих рослин і заглиблюється у критико-систематичне вивчення роду Centaurea L. флори України.

Наукові дослідження перериває німецько-радянська війна. Чоловік Дарини Микитівни, льотчик-інженер Павло Григорович Доброчаєв, брав участь у бойових діях в Іспанії та Китаї, за мужність був нагороджений орденом Червоної Зірки. Він загинув у перші місяці війни в бою під Полтавою. Після загибелі чоловіка Дарія Микитівна дбровольцем іде на фронт, де служить у складі 215-ї авіаційної дивізії.

Після Великої Вітчизняної війни Д. М. Доброчаєва повертається до Києва для продовження навчання в аспірантурі і наукових досліджень під керівництвом професора М. В. Клокова. В грудні 1946 р. вона захищає кандидатську дисертацію «Систематичний та історико-географічний нарис роду Centaurea L. s.l. у флорі УРСР», де зокрема описала 5 нових для науки видів волошок — Centaurea nigriceps Dobrocz., Centaurea alutacea Dobrocz., Centaurea ternopoliensis Dobrocz., Centaurea pseudocoriacea Dobrocz., Centaurea pseudomaculosa Dobrocz.

У відділі систематики та флористики судинних рослин Д. М. Доброчаєва пропрацювала майже 20 років поруч з такими вченими, як М. В. Клоков, О. Д. Вісюліна, Є. І. Бордзиловський, А. І. Барбарич та іншими.

У 1966 р. її призначено завідувачкою Ботанічного музею Інституту ботаніки АН УРСР, який був складовою експедиційно-територіального комплексу Центрального науково-природознавчого музею АН УРСР. Спільно зі своїми колегами-науковцями — доктором біологічних наук Б. В. Заверухою, кандидатами біологічних наук Л. М. Сипайловою і Л. С. Пановою розпочала формування музею — розробляла наукові засади фітобіологічних експозицій, ескізні проекти вітрин, біогруп, діорам, складала тестові характеристики рослинного світу окремих ботаніко-географічних і флористичних регіонів, створювала схеми розподілу рослинності, хорологічні карти, виготовляла об'ємні натурні експонати тощо. Упродовж 1975—1982 років видавався та перевидавався «Путівник по експозиціях Ботанічного музею», написаний Д. М. Доброчаєвою, Б. В. Заверухою і Л. М. Сипайловою. За матеріалами експозицій автори підготували також два видання науково-популярної книги «У царстві флори» (1978, 1982). Багато вітчизняних і зарубіжних учених називали український ботанічний музей найкращим у світі.

В науці її цікавили систематика, флористика, бур'янознавство, охорона природи, музеєзнавство, історія науки. Свої наукові дослідження вона почала з вивчення систематики роду Centaurea L. (Волошка) під керівництвом професора Є. І. Бордзиловського, а згодом професора М. В. Клокова. Дарія Микитівна Доброчаєва описала понад 30 нових таксонів, зокрема 21 новий для науки вид судинних рослин. Дарія Микитівна — автор та співавтор 193 публікацій, серед яких — 19 монографій, 80 наукових і науково — популярних статей та інших видань. Разом з іншими співробітниками Інституту ботаніки АН УРСР вона брала участь у роботі над написанням чергових томів «Флори УРСР», для якого вона опрацювала 513 видів рослин. За цю фундаментальну працю Дарія Микитівна разом з іншими науковцями була удостоєна Державної премії УРСР у галузі науки і техніки. Паралельно разом з колегами брала участь у створенні «Визначника рослин УРСР» (1950), який був відзначений Державною премією СРСР. Для цього видання Д. М. Доброчаєва опрацювала цілу низку таксонів — Serratula L., Crupina Cass., Rhaponticum DC., Chartolepis Cass., Acroptilon Cass., Phaeopappus Boiss., а також монографічно рід Centaurea L. Також критично опрацювала багато таксонів для низки інших флористичних видань — «Флора Крыма» (1969), «Бур'яни України» (1970), «Визначник рослин Українських Карпат» (1977), «У царстві флори» (1978), «Флора европейской части СССР» (1981), «Жизнь растений» (1981), «В царстве флоры» (1982), «Центральный научно-природоведчкский музей АН УССР. Ботанический музей» (1982), «Ботанический музей. Путеводитель» (1986), «Хорология флоры Украины» (1986), «Определитель высших растений Украины» (1987), «Червона книга України» (1996).

Опублікувала низку цікавих і важливих для науки критико-аналітичних праць, що стосувалися біорізноманіття родів Anthemis L. (1952), Spiraea L. (1954), Trapa L. (1955), Symphytum L. (1967, 1968) та інших.

Найвагомішим дослідженням Дарини Микитівни було флорологічне і критико-систематичне опрацювання великої різноманітності шорстколистих на теренах СРСР. Результати цього величезного узагальнюючого дослідження були підсумовані в її докторській дисертації — «Бурачникоцветные (Boraginales Hutch.) европейской части СССР», яку Д. М. Доброчаєва захистила в 1978 р. У ній наведено 143 види шорстколистих замість відомих раніше 110, описано 6 нових для науки видів рослин — Onosma volgense Dobroch., Onosma guberlinense Dobroch. et V.M.Vinogr., Onosma macrochaetum Klokov et Dobroch., Echium popovii Dobroch., Symphytum popovii Dobroch., Myosotis popovii Dobroch.

З експедицій по Україні і світу, із приватних поїздок вона привозила численні гербарні матеріали і передала до Інституту ботаніки понад 30 тис. гербарних аркушів. Керуючи тривалий час обмінним фондом гербарію, значно розширила зв'язки з ботанічними установами багатьох країн Європи, Азії та Америки, активізувала роботу щодо поповнення колекції світової флори.

Багато зусиль доклала Д. М. Доброчаєва вивченню наукової спадщини, біографій, епістолярію почасти забутих або переслідуваних ботаніків — таких, як Н. Т. Гаморак, Ю. Д. Клеопов, О. А. Яната, Н. Т. Осадча-Яната, Й. Пачоський та інших. Вона популяризувала їхні дослідження, писала про них статті, видавала книжки, зокрема, про одного з перших президентів ВУАН академіка В. І. Липського (у співавторстві з журналістом Г. П. Мокрицьким). Завдяки її діяльній участі побачили світ двотомник робіт її вчителів М. Г. Попова (1983), монографія Ю. Д. Клеопова (1990). Готувалися до друку матеріали наукової спадщини М. В. Клокова та Н. Т. Осадчої-Янати.

Облікова картка лауреата Державної премії УРСР Д. М. Доброчаєвої

Трудова, наукова й організаторська діяльність Д. М. Доброчаєвої відзначені державними нагородами — Грамотою Президії Верховної Ради Української РСР, медалями. Від 1982 р. вона — Заслужений діяч науки і техніки УРСР.

Ботанічна експозиція Національного науково-природничого музею, організатором створення якої була Д. М. Доброчаєва, нині носить її ім'я — Ботанічний музей імені Д. М. Доброчаєвої.

На честь науковця названо вид Centaurea × dobroczaevae Tzvelev (наразі в базі даних «The Plant List» має статус невизначеного)[5].

• Заверуха Б. В., Ільїнська А. П., Шевера М. В. Дарина Микитівна Доброчаєва (до 75-річчя від дня народження) // Український ботанічний журнал — 1991. — 48, N 2. — С. 109—110
• «Вінок пам'яті на свіжу могилу професора Дарини Микитівни Доброчаєвої» — Український ботанічний журнал. — 1996. — Т. 53, N1-2. — С.154-161.
• А. П. Ільїнська, В. В. Протопопова, М. В. Шевера. Людина, яка творила добро (до 95-річчя від дня народження професора Дарини Микитівни Доброчаєвої) // Український ботанічний журнал — 2011, т. 68, № 3. — С. 475—477. ISSN 0372-4123
• Ільїнська А. П., Шевера М. В. Дарина Микитівна Доброчаєва (1916—1995). — К.-Кременчук: ПП Щербатих, 2006. — 40 с.
• Протопопова В., Шевера М. Дослідниця флори професор Дарина Микитівна Доброчаєва // Жінка в науці та освіті: минуле, сучасність, майбутнє. Мат-ли 2 Міжн. наук.-практ. конф. (Київ, 2002). — К., 2002.- С. 322—324
• Шевера М. В. Доброчаєва Д. М. Енциклопедія сучасної України. Т. 8. Дл-Дя. — К.: Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2008. — С. 128)
• К. М. Ситник. Видатні вчені-жінки Інституту ботаніки ім. М. Г. Холодного НАН України // Український ботанічний журнал, 2011, Т. 68, № 2. ISSN 0372-4123

• А. Ільїнська, В. Протопопова, М. Шевера. Берегиня «Ботанічного дива» (З нагоди 90-річчя від дня народження. М. Доброчаєвої) // Вісник НАН України, 2006, № 7. — С. 62-66. ISSN 0372-6436
• Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
• Біографія на сайті Інституту ботаніки імені М. Г. Холодного НАН України
• Видатні постаті Старокостянтинівщини // Відділ культури, національностей та релігій Старокостянтинівської райдержадміністрації. Центральна районна бібліотека
• А. П. Ільїнська, В. В. Протопопова, М. В. Шевера. Типи та автентичні зразки видів, описаних Д. М. Доброчаєвою // Український ботанічний журнал, 2012, том 69, № 4. С. 502—511.{ISSN|0372-4123}}
• упорядкув. та вступ. стат. А. П. Ільїнської, В. В. Протопової, М. В. Шевери. Дарина Микитівна Доброчаєва. До 100-річчя від дня народження. — К. : Академперіодика, 2016. — 168 с. — ISBN 978-966-360-307-0.
• А. П. Ільїнська, В. В. Протопопова, М. В. Шевера. Типи видів, описаних Д. М. Доброчаєвою та на її честь. Інститут ботаніки імені М. Г. Холодного НАН України.