БМ-13Н

БМ-13Н
	; БМ-13Н на шасі Studebaker US6 (з опущеними бронеплитами захисту від вихлопу) в Центральному музеї Великої Вітчизняної війни у Москві
Тип:	РСЗВ
Походження:	СРСР
Історія служби
Термін використання	1943
Використання у	СРСР
Війни	Друга світова війна
Історія виробництва:
Конструктор	розробник — СКБ при московському заводі «Компресор»; визначні особи: Костіков, Лангемак, Гвай
Виробник	Воронезький завод Комінтерну
Характеристики
Маса	Вага бойової машини з розрахунком 5 чол. (2 в кабіні, 2 на задніх крилах і на 1 бензоб.) з повною заправкою, інструментом, ланцюгами протиковзання, запасним колесом і снарядами М-13, кг 6770; Вага комплекту напрямних, кг 790; Вага артчастии без снарядів і без автошасі, 2250 кг; Вага бойової машини без снарядів, без розрахунку, з повною заправкою бензину, ланцюгами протиковзання, інструменту та запасним колесом, кг 5940; Транспортувалося: ; М13 і М13-КК 680 (16 снарядів); М20 480 (8 снарядів); Навантаження на осі від ваги бойової машини з розрахунком 5 осіб, повною заправкою з ЗІП"ом і снарядами М-13, кг:; на передню 1890; на задню 4880; Тип напрямних прямолінійні; Мінімальний кут піднесення, ° +7; Максимальний кут піднесення, ° +45; Кут горизонтального наведення, ° 20;
Довжина	6780
Ширина	2270
Висота	2880

БМ-13Н — модифікація гвардійських реактивних мінометів типу «Катюша». Має індекс «Н» — нормалізована.

Відмінності БМ-13Н щодо БМ-13

Випускалася з 1943 року[1]. Вважається, що від базової БМ-13 відрізнялася тим, що в ролі шасі використані американські вантажівки Студебекер US6, що поставляються в СРСР по Ленд-лізу. Проте це не повне уявлення. Зміна шасі — завершальний етап розвитку цього виду РСЗВ. Сама ж метальна установка була попередньо розібрана на вузли. Кожному вузлу було присвоєно власний індекс. І кожен вузол модернізувався із врахуванням досвіду, отриманого від початку боїв німецько-радянської війни 1941 року.

Початком розробки модернізованої метальної установки з індексом Н вважається технічна нарада СКБ при московському заводі «Компресор» 21 квітня 1942 року. На нараді була прийнята програма глибокої модернізації БМ-13. Результат цієї роботи:

збільшення сектора обстрілу на 20%
зменшення зусиль на рукоятках механізмів наведення в півтора — два рази;
збільшення швидкості вертикального наведення вдвічі;
збільшення бойової живучості установки за рахунок бронювання задньої стінки кабіни; бензобака і бензопроводу;
збільшення стійкості установки в похідному положенні введенням опорного кронштейна для розосередження навантаження на лонжерони автомашини;
збільшення експлуатаційної надійності агрегату (спрощення опорної балки заднього моста і т. д.;
значне скорочення обсягу зварювальних робіт, механічної обробки, виключення згинання стержнів ферми;
зменшення ваги установки на 250 кг, незважаючи на введення броні на задню стінку кабіни і бензобак;
скорочення виробничого часу на виготовлення установки за рахунок складання артилерійської частини окремо від шасі автомашини і монтажу
установки на шасі автомашини за допомогою кріпильних хомутів, що дозволило ліквідувати свердління отворів в лонжеронах;
скорочення в кілька разів часу простоювання шасі автомашин, що надходили на завод під монтаж установки;
скорочення кількості типорозмірів кріплення з 206 до 96, а також кількості найменувань деталей: в поворотній рамі — з 56 до 29, у фермі з 43 до 29, в опорній рамі — з 15 до 4 і т. д. Використання в конструкції установки нормалізованих вузлів і виробів дозволило застосувати для складання і монтажу установки високопродуктивний потоковий метод.

Нормалізована установка М-13Н була прийнята на озброєння Червоної Армії в 1943 році. Установка стала основним зразком, що застосовувався до кінця другої світової війни.

Також застосовувалися й інші типи доопрацьованих шасі вантажних автомобілів іноземних марок (наприклад, Chevrolet).

Характеристики

Технічна характеристика	М-13	БМ-13Н	БМ-13Н	БМ-13НМ	БМ-13НММ
Шасі	ЗІС-6	Studebaker US6	ЗІС-151, ЗІЛ-151	ЗІЛ-157	ЗІЛ-131
Число напрямних	8	16	8 / 16* [2]	8 / 16* [2]	8 / 16* [2]
Кут піднесення, град: мінімальний / максимальний	+7 / +45	+7 / +45	8±1 / +45	8±1 / +45	8±1 / +45
Кут горизонтального обстрілу, град: праворуч / ліворуч від автошасі	10 / 10	10 / 10	10 / 10	10 / 10	10 / 10
Зусилля на рукоятці, кг: підйомного механізму / поворотного механізму	8 / 10	8 / 10	до 13 / до 8	до 13 / до 8	до 13 / до 8
Габарити в похідному положенні, мм: довжина ширина висота	6700 2300 2800	6780 2270 2880	7200 2300 2900	7200 2330 3000	7200 2500 3200
Вага, кг: пакету напрямних артилерійської частини БМ у бойовому положенні БМ у похідному положенні (без розрахунку)	815 2200 6200 -	790 2250 6770 5940	815 2350 7890 7210	815 2350 7770 7090	815 2350 9030 8350
Час переведення з похідного положення в бойове,	2-3 хв	2-3 хв	2-3 хв	2-3 хв	2-3 хв
Час, необхідний для заряджання бойової машини,	5-10 хв	10-15 хв	5-10 хв / 10-15 хв	5-10 хв / 10-15 хв	5-10 хв / 10-15 хв
Час повного залпу,	с 7-10	с 10-14	с 7-10 / с 10-14	с 7-10 / с 10-14	с 7-10 / с 10-14

Цікаво

На кожній машині встановлювався заряд вибухівки для самознищення, щоб при можливості захоплення знищити її і не дати противнику дослідний зразок.

БМ-13Н в музеї у Верхній Пижмі

В інших країнах

У комп'ютерних іграх

Call of Duty: World at War
«Протистояння»
«В тилу ворога». У грі «В тилу ворога 1» радянська кампанія присвячена угону катюші
Battlefield (серія ігор) (доповнення Armored Kill)
У «Бліцкригу» гравцеві дається спочатку 3, а потім і 6 артилерійських розрахунків. Можна взяти 6 «Катюш», яких там три різні модифікації
«Red Orchestra 2: Heroes of Stalingrad»

Посилання

Примітки

http://rbase.new-factoria.ru/missile/wobb/bm13/bm13.shtml
На доопрацьованих
За даними англійського каталогу jane's and Armour Artillery 1995–1996, розділ Єгипет, в середині 90-х років XX століття через неможливість отримання, зокрема, снарядів для бойових машин типу М-13 Арабська Організація з Індустріалізації (Arab Organisation for Industrialisation) займалася виробництвом реактивних снарядів калібру 132 мм. Аналіз наведених нижче даних дозволяє зробити висновок, що мова йде про снаряди типу М-13УК. До складу Arab Organisation for Industrialisation входили Єгипет, Катар і Саудівська Аравія з більшістю виробничих потужностей, розташованих на території Єгипту і з основним фінансуванням країнами Перської затоки. Слідом за єгипетсько-ізраїльською угодою в середині 1979 року інші три члени країн Перської затоки вивели з обороту їхні фінансові засоби, призначені для Arab Organisation for Industrialisation, і в той час (дані каталогу jane's and Armour Artillery 1982–1983) Єгипет отримував іншу допомогу в проектах.

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.

[1] ttp://rbase.new-factoria.ru/missile/wobb/bm13/bm13.shtml

[:0-2] На доопрацьованих

[3] За даними англійського каталогу jane's and Armour Artillery 1995–1996, розділ Єгипет, в середині 90-х років XX століття через неможливість отримання, зокрема, снарядів для бойових машин типу М-13 Арабська Організація з Індустріалізації (Arab Organisation for Industrialisation) займалася виробництвом реактивних снарядів калібру 132 мм. Аналіз наведених нижче даних дозволяє зробити висновок, що мова йде про снаряди типу М-13УК. До складу Arab Organisation for Industrialisation входили Єгипет, Катар і Саудівська Аравія з більшістю виробничих потужностей, розташованих на території Єгипту і з основним фінансуванням країнами Перської затоки. Слідом за єгипетсько-ізраїльською угодою в середині 1979 року інші три члени країн Перської затоки вивели з обороту їхні фінансові засоби, призначені для Arab Organisation for Industrialisation, і в той час (дані каталогу jane's and Armour Artillery 1982–1983) Єгипет отримував іншу допомогу в проектах.