Бабинський Іван Андрійович

Іва́н Андрі́йович Ба́бинський (? – між 1648 та 1650) — руський шляхтич з роду Бабинських. Зем'янин у Луцькому повіті Волинського воєводства та Овруцькому повіті Київського воєводства Речі Посполитої. Герб Бій (Bojcza). Державний діяч.

Іван Бабинський
Герб Бій (Bojcza)
маршалок мозирський
Попередник: Андрій Бабинський
Наступник: Юрій Бабинський
 
Смерть: 1650
Поховання: Дорогобуж
Підданство: Корона Польська
Релігія: православ'я, католицизм
Рід: Бабинські
Шлюб:

Ганна Загоровська, Софія Миньківська,

Христина Харлинська
Діти: Юрій, Олександр, Катерина, Марина, Ярош

Біографія та діяльність

Іван Бабинський маршалок мозирський (зг. 1619) менший син Андрія Бабинського. Володів землями на Волині та Поліссі, зокрема частинами сіл: Бабин, Бабин (корецький), Кам'яне, Лінчин, Скорч, Тожир. Мав нерухомість у Корці, Луцьку та Мозирі.[1] Фігурує як учасник звернення до варшавського сейму 8 березня 1616 року. У ньому волинська шляхта зверталася до короля задля дотримання своїх зобов'язань, що були затверджені його коронаційною присягою. Поміж іншого у зверненні йшлося про утиски православної Церкви, про повернення відібраних володінь у Києво-Печерського та Жидичинського монастирів. Також було подано прохання щодо звільнення міста Луцьк від військового постою, питання утримання «кварцяного війська», та отримання винагород за заслуги перед країною.[2] Помер (загинув?) у розпал Хмельниччини.

Відомо, що був у шлюбі тричі:

  • Перший шлюб – Ганна Загоровська.
  • Другий шлюб – Софія Миньківська (зг. 1650).
  • Третій шлюб – Христина Харлинська, донька луцького старости.

Старший син Юрій Бабинський учасник посполитого рушення під час Хмельниччини. Брав участь у боях поблизу Любліна.[3] У його тестаменті від 1650 року йшлося про те, що батько — Іван Бабинський та брат Олександр були поховані в Дорогобужі при Успенському монастирі. Старша донька Івана Бабинського — Катерина, володіла більшістю маєтків по смерті батька і братів. Вона у шлюбі за Юрієм Горайном. Менша донька Марина Іванівна — черниця Підборецького монастиря ордену василіян у Дубно.[4]

Джерела
  • Stecki T.J. «Z boru i stepu. Obrazy i pamiątki». – Kraków, 1888. – S. 121.
  • Національно-визвольна війна в Україні. 1648-1657. Збірник за документами актових книг / Музичук О. В. Сухих Л. А. Страшко В. В. ЦДІАК України, м. Київ. 2008. – 1011 с. Ст. 223.
  • Архив ЮЗР. Ч. 2, т. 1 : Постановления дворянских провинциальных сеймов в ЮЗР.  1861. — LXIV. 530. Ст. 103—115.

Примітки
  1. Stecki T.J. (1888). «Z boru i stepu. Obrazy i pamiątki» (польська). Краків. с. 121.
  2. Архив ЮЗР. Ч. 2, т. 1 : Постановления дворянских провинциальных сеймов в ЮЗР.  1861. — LXIV. 530. (староукраїнська, російська). Санкт Петербург. с. 103—115.
  3. Національно-визвольна війна в Україні. 1648-1657. Збірник за документами актових книг / Музичук О. В. Сухих Л. А. Страшко В. В. ЦДІАК України, м. Київ. 2008. – 1011 с. Ст. 223. (українська).
  4. Stecki T.J. (1888). «Z boru i stepu. Obrazy i pamiątki» (польська). Краків. с. 121.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.