Бабур
Захіредді́н Муха́ммед Бабу́р (*14 лютого 1483 — †26 грудня 1530) — нащадок Тамерлана, син правителя Фергани Омар-шейха II. Засновник імперії Великих Моголів.
| Бабур перс. ظهیرالدین مُحمَّد بابُر | ||
 Бабур | ||
| ||
|---|---|---|
| 20 квітня 1526 — 26 грудня 1530 року | ||
| Наступник: | Хумаюн | |
| Народження: |
14 лютого 1483 Андижан, Тимуридська імперія (сучасний Узбекистан) | |
| Смерть: |
26 грудня 1530 (47 років) Агра, імперія Великих Моголів (сучасна Індія) | |
| Поховання: | Кабул, імперія Великих Моголів (сучасний Афганістан) | |
| Релігія: | Іслам[1] | |
| Рід: | Тимуриди | |
| Батько: | Омар-шейх | |
| Мати: | Кутлук Нігар Ханум | |
| Шлюб: | Aisha Sultan Begumd, Mubarika Yusufzaid, Maham Begumd, Masuma Sultan Begumd і Zainab Sultan Begumd | |
| Діти: |
Хумаюн Камран Мірза Аскарі Мірза Гіндал Мірза Ахмад Мірза Шахрук Крідай Мірза Халіл Мірза Барбул Мірза Алвар Мірза Фарук Мірза Фахр-ан-Нісса Ісхан Давлат Бегум Мегер Джахан Бегум Масума Султан Бегум Гульзар Бегум Гюльрукх Бегум Гульбадан Бегам Гюльчехра Бегум Алтун Бішік | |
|
| ||
Життєпис
У віці 11 років став правити Самркандом.[2]
Вигнаний внаслідок міжусобних воєн з Середньої Азії, осів в Афганістані, звідки 1525 року розпочав похід до Індії. Розбивши 1526 року військо Ібрагіма Лоді, султана Делі, заснував імперію Великих Моголів. Важливою перевагою армії Бабура була артилерія, яка дозволила йому швидко завоювати північну Індію.
Відомий тим, що зі черепів своїх ворогів споруджував вежі.
Відомий як письменник. Мемуари — «Бабур-наме» — пам'ятка староузбецької літератури, що не втратила своєї історичної і художньої цінності до наших днів.
Автор «Дивану» — збірки ліричних віршів, в яких відбилась туга за батьківщиною; окремі вірші перекладені українською мовою.
Написав також трактати з поетики, музики, військової справи, дидактичний твір «Мубаїн».
Його дочка Гульбадан Бегам в стилі «Бабур-наме» склала історичний твір «Хумаюн-наме».
Цікаві факти
Бабур любив вино. І у критичний час завоювання Індії він дав обітницю тверезості. Після перемоги, він дотримався своєї обітниці. Очевидно він був людиною тонкої натури, оскільки у своїх спогадах з любов'ю описує природу, тварин і квіти.[2]
Твори
Російські переклади:
- Бабур-наме. Ташкент, 1958
- Лирика. М., 1957
Примітки
- Christine Isom-Verhaaren, Allies with the Infidel, (I.B. Tauris, 2013), 58
- Неру, Джавахарлал (1977). Взгляд на всемирную историю. В трех томах. Том 2. Прогресс. - С.57-59
Література
- Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
Посилання