Андижан

Андижа́н (узб. Андижон, Andijon) — місто обласного підпорядкування в Узбекистані, центр Андижанської області.

Андижан
Андижон / Andijon
Вид Андижан
Координати: 40°47′ пн. ш. 72°21′ сх. д.
Країна Узбекистан
Область Андижанська область
Район/міськрада м. Андижан
Засноване IX століття
Уряд
 - Хокім Рахматуллаєв Ділмурод
Населення (2017)
 - Усього 425 500[1]
Поштові індекси 170100—170138
Телефонний код(и) +998-742
Андижан

Населення 303,0 тис. мешканців (1993).

Економіка

Місто розташоване в південно-східній частині Ферганської долини, на річці Андижан-Сай. Машинобудівна, легка (бавовноочисна, бавовняна, взуттєва, трикотажна, швейна), харчова промисловість; гідролізний завод. 4 виші, 2 театри.

Транспорт

Вузол залізничних і автомобільних шляхів (залізниці й автошляхи на Ташкент, Наманган, Ош, Джалал-Абад і Коканкишлак). У місті діють залізничні станції Андижан-1 (регулярні рейси до Ташкенту, Бухари, Ургенча та Москви) а також залізнична станція Андижан-2. Також у місті є аеропорт (регулярні рейси до Ташкенту, Санкт-Петербургу та Москви).

Клімат, сейсмологічна ситуація

Нестабільна сейсмологічна ситуація, частими є невеликі землетруси.

Клімат Андижан
Показник Січ Лют Бер Кві Тра Чер Лип Сер Вер Жов Лис Гру
Середній максимум, °C 3,2 6,3 14,6 23,2 28,7 33,8 34,7 32,6 28,5 21,3 13,0 5,6
Середня температура, °C −1,9 0,9 8,4 16,4 21,7 26,2 27,2 24,7 19,6 12,8 6,0 0,7
Середній мінімум, °C −5,8 −3,3 3,3 10,2 14,8 18,3 19,5 17,1 11,9 6,3 0,9 −2,8
Норма опадів, мм 26 33 37 28 21 8 6 2 4 26 22 25
Кількість сонячних годин 87,7 100,6 151,7 206,3 277,2 334,3 357,7 339,3 289,7 216,6 139,6 77,4
Вологість повітря, % 84 81 72 62 54 46 50 57 60 68 77 86

Історія

Точної інформації про заснування міста нема, однак він вважається одним з найдревніших у Ферганській долині. Поселення на місці Андижану існували вже в VI—IV столітті до н. е., через ці місця проходив легендарний «Шовковий шлях».

Власне Андижан заснований у IX столітті під назвою Андукан, у 15 столітті назва трансформуваась в Андуган, який вже тоді був центром ханства. На той час він пережив монголо-татарське нашестя, деякі дослідники вважають, що Андижан заснували у 13 столітті монгольські хани, місто було багатонаціональним.

У IX—X ст. Андижан входив до складу держави Саманідів. У XIV ст., у період правління Тимура відбувся бурхливий розвиток економіки, науки та культури у місті.

У XVI ст. Андижан завоювали Шейбаніди, пізніше він став частиною Кокандського ханства.

Із 1876 року у складі Російської імперії. Андижан та околиці у 1898 році охопило національне повстання. Цього ж року, після падіння Кокандського ханства Андижан став повітовим містом Російської імперії.

30 серпня 1902 року місто сильно постраждало від Андижанського землетрусу, яке знищило майже всі старовинні будинки.

12 — 13 травня 2005 року в Андижані відбулись акції протесту, що були розцінені владою як заворушення і придушені зброєю. Внаслідок цього в них загинуло понад сто осіб. Із протестом проти цього виступило Європейське співтовариство, у тому числі Україна. [2] [3]

Пам'ятки
  • Головний архітектурний об'єкт — комплекс Джамі, що включає мечеть, медресе, будинок-музей Бабура, пам'ятник «Ахмадбекхлджі». Єдиний архітектурний об'єкт, який вцілів після землетрусу 1902 р., площа 1,5 га
  • Андижанський краєзнавчий музей, колекція нараховує 66 тисяч експонатів
  • Будинок-музей Бабура
  • Парк імені Бабура

Визначні особи

В Андижані народився Бабур (1483) — нащадок Тамерлана, поет, правитель та засновник Імперії Великих Моголів в Індії.

Уродженці

Примітки
  1. Кількість населення в Андижанській області станом на 1 січня 2017 року
  2. http://tochka-na-karte.ru/Goroda-i-Gosudarstva/2607-Andizhan.html
  3. https://www.advantour.com/rus/uzbekistan/andijan.htm
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.