Базиліка Нотр-Дам де Віктуар

Базиліка Нотр-Дам-де-Віктуар

48°52′00″ пн. ш. 2°20′27″ сх. д.
Тип мала базиліка (23 лютого 1927)
Статус спадщини Історична пам'ятка Франції
Країна  Франція
Розташування Париж, II округ
Конфесія Римо-католицька церква
Єпархія Паризька архідіоцезія
Архітектурний стиль бароко
Архітектор П'єр Ле Мюеd
Засновник Людовик XIII
Засновано 1740
Прийнято рішення про будівництво 1628
Закладено перший камінь 9 грудня 1629
Будівництво 1629  1740
Власник municipality of Parisd[1]
Адреса площа Петіт-Пересd
Сайт notredamedesvictoires.com
Ідентифікатори й посилання
Structurae 20012814
Базиліка Нотр-Дам де Віктуар (Франція)
Базиліка Нотр-Дам де Віктуар (Париж)

 Базиліка Нотр-Дам де Віктуар у Вікісховищі

Базиліка Нотр-Дам-де-Віктуар (фр. Basilique Notre-Dame-des-Victoires) римо-католицька церква в Парижі. Має почесний статус «мала базиліка». Вона єдина будівля, що збереглася від комплексу монастиря августинців. Історична пам'ятка Франції.

Розташування

Базиліка Нотр-Дам-де-Віктуар розташовується на однойменній вулиці у II окрузі Парижа, біля площі Петіт-Перес, на північ від моста Пон-Неф та вулиці Ріволі.

Історія

Рішення про будівництво базиліки Нотр-Дам-де-Віктуар було прийнято у 1628 році, відразу після взяття військами Людовика XIII Ла-Рошель. Для будівництва базиліки обрали діючий з 1619 року монастир августинців. Монастир до наших днів не зберігся.

9 грудня 1629 року перший камінь базиліки заклав король Людовик XIII. Будівництво базиліки велось за проектом провідного французького архітектора П'єра Ле Мюе. Майже після закладення фундаменту закінчилися кошти, і будівництво базиліки було тимчасово припинено. Тільки у 1656 році, через 26 років, було відновлено будівництво. Після відновлення будівництва архітектором став Лібераль Брюан, згодом Ґабріель Ле Дюк.

У 1666 році базиліку Нотр-Дам-де-Віктуар було освячено архієпископом Парижу Жаном-Франсуа де Ґонді, але будівельні роботи тривали ще не одне десятиліття. Спорудження базиліки було завершено тільки в 1740 році, до цього часу Жаном Сільвеном Карто був оформлений її фасад, та внутрішні інтер'єри.

Під час французької революції монастир августинців був закритий, базиліку розграбували, а сама будівля довший час використовувалося не за призначенням. У ній розташовувалася Національна лотерея та фондова біржа.

Базиліку Нотр-Дам-де-Віктуар було повернути католицькій церкві у 1802 році, і від тоді вона використовується як парафіяльна церква.

У 1836 році кюре Шарль-Елеонор Дюфріше Дестене присвятив базиліку Непорочному Серцю Діви Марії.

Почесний статус «малої базиліки Парижа» отримала у 1927 році.

У 1972 році базиліка Нотр-Дам-де-Віктуар була внесена у список пам'яток Франції[2].

Архітектура

Проект базиліки Нотр-Дам-де-Віктуар розробив архітектор П'єр Ле Мует, вибравши концепцію церкви прямокутної форми з непарним числом різних по висоті нав та бічними капелами, які сполучаються між собою.

Базиліка має строгий симетричний фасад сіруватого кольору, побудований у 1737 році архітектором Жаном Сільвеном Карто. Фасад ділиться на два поверхи, нижній прикрашений іонічними пілястрами, верхній коринфськими пілястрами. Зверху фасад прикрашений класичним портиком, над яким височить католицький хрест.

Інтер'єр

Головною окрасою базиліки є її унікальні вітражі та картини, що зображують різні події з життя Святого Августина. Серед картин є сім великих полотен Шарля-Андре ван Лоо, «першого художника» Людовика XV, присвячених життю Святого Августина та облозі Ла-Рошелі, які розташовані в криласі[3].

У східній частині трансепту знаходиться чудотворна статуя Діви Марії з Немовлям, що стоїть на кулі, прикрашеній зірками. Перші випадки зцілення чудотворною статуєю були помічені у 1836 року. З цього часу поломники стали приносити Богоматері дари.

У базиліці є органа XVIII століття роботи Луї Реньє[4]. Композитор Франсуа Робердей був органістом у базиліці.

В базиліці поховані:

Примітки

  1. base Mériméeministère de la Culture, 1978.
  2. Eglise Notre-Dame-des-Victoires «Base Merimee»
  3. Martin Schieder, Fondation royale et temple des arts. L'eglise Notre-Dame des Victoires a Paris, in Place des Victoires, sous la direction d'Isabelle Dubois, Alexandre Gady et Hendrik Ziegler, Paris 2003.
  4. Base Merimee PM75000502

Посилання


This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.