Байвель Поліна Леопольдівна

П.Байвель народилася і виросла в Харкові і Ленінграді, де проживала до 1978 року.[7] 

Вона отримала освіту в університетському коледжі Лондона, де їй було присуджено ступінь бакалавра технічних наук у 1986 році, потім докторський ступінь у 1990 році.

Також у 1990 році П.Байвель виграла грант наукового стажування у Лондонському королівському товаристві  за обміном з оптоволоконною лабораторією Інституту загальної фізики Академії Наук СРСР у Москві.[8]

П.Байвель зосередила всі свої дослідження на збільшення швидкості і ємності волоконно-оптичних систем зв'язку. Також вона проводила фундаментальні дослідження для обмеження ємності оптичних нелінійностей та їх пом'якшення.

Вона була однією з перших, хто науково довів доцільність використання довжини хвилі домену для маршрутизації в оптичних мережах у діапазоні відстаней і часових масштабах. П.Байвель створила застосування цих нових оптичних мережевих архітектурних концепцій, які були широко реалізовані в комерційних системах і мережах. Ці системи і мережі лежать в основі Інтернету і цифрових комунікацій та інфраструктури, необхідної для їх зростання. Її дослідження були профінансовані Дослідницькою Радою інженерних і фізичних наук .[9].

П.Байвель була обрана співробітником Королівської Академії інженерних наук в 2002 році і нагороджена Інститутом інженерів з електротехніки та радіоелектроніки (IEEE).

В 2013 році вона отримала інженерну премію Фотонного товариства за досягнення.

У 2014 році П.Байвель отримала право читати Кліффорд Патерсон лекції[10].

А в 2015 році була нагороджений премією Королівської Академії інженерних наук Колін Кемпбелл Мітчелл.

П.Байвель у 2016 році була обрана членом Королівського товариства (FRS).[3]

Вона була призначена командувачем Ордена Британської імперії (CBE) в 2017 році за заслуги в інженерії.[11]

П.Байвель  одружена з Анатолієм Зайцем — професором фізики Королівського коледжу Лондона.[12] Вони виховали двох дітей.