Байкал (затока)

Байкал — внутрішня затока Сахалінської затоки Охотського моря біля північного берега острова Сахалін.

Байкал
53°29′04″ пн. ш. 142°23′35″ сх. д.
Частина від Сахалінська затока
Прибережні країни  Росія[1]
Вливаються
  • Bolshayad
    • ідентифікатори і посилання
    GeoNames 2126814
    Байкал
    Байкал (Росія)

    На березі затоки розташоване село Москальво[2].

    Гідронім

    Відкрита в 1846 році командиром корабля «Костянтин» А. М. Гавриловим, який назвав її Обман, оскільки затока спочатку була сприйнята в тумані за вхід до Амурського лиману[3]. Згодом була названа за іменем російського військового транспорту «Байкал», який в 1849 році під командою Г. І. Невельського проводив дослідження у гирлі Амуру[4].

    Загальні дані

    Затока Байкал — переважно мілководна (глибина від 0,5 до 25 м[5]) водойма, що вдається в берег на південь від затоки Помрь. Ширина затоки біля входу — 20 км. Велика частина затоки Байкал являє собою велику літораль, оголюються під час відливів. Припливи неправильні добові, їх величина близько 2 м.

    З півночі затока Байкал відділений від Сахалінської затоки низьким піщаним островом Уш, який ділить вхід на Східний і Західний проходи. По Східному проходу, максимальна глибина якого складає 21 м, пролягає фарватер, що веде в порт Москальво. Уздовж берегів затоки широкою смугою тягнеться осушка — смуга, що осушується під час відпливів[6].

    У затоці Байкал знаходиться бухта Брудна і кілька невеликих бухт без назви.

    У листопаді затока замерзає. Тривалість льодового періоду не менше 200 днів[7].

    На узбережжях затоки Байкал домінують болотні торф'яні і торф'яно-глейові ґрунти низинних і верхових боліт і сухо-торф'янисті іллювіально-багатогумусні ґрунти[7] .

    Примітки
    1. GEOnet Names Server — 2018.
    2. Аркуш карти N-54-82 Колендо. Масштаб: 1 : 100 000. Стан місцевості на 1999 р. Видання 2003 р. (рос.)
    3. К. М. Браславец. История в названиях на карте Сахалинской области. — Южно-Сахалинск : Дальневосточное книжное издательство, 1983. — С. 15. — 10000 прим.
    4. Топонимический словарь Сахалинской области. www.balonline.ru (рос.). Процитовано 3 травня 2019.
    5. «О. Н. Мухаметова. Некоторые особенности формирования ихтиопланктонного комплекса в заливе Байкал (Северо-западный Сахалин)». Чтения памяти Владимира Яковлевича Леванидова. 2011. Вып. 5. С.386. biosoil.ru (рос.). Архів оригіналу за 23 вересня 2016. Процитовано 3 травня 2019.
    6. «Т. А. Могильникова, Е. М. Латковская, Т. Г. Коренева. Гидрохимические условия развития летнего фитопланктона зал. Байкал (Северо-западный Сахалин)». Чтения памяти Владимира Яковлевича Леванидова. 2011. Вып. 5. С.360. www.biosoil.ru (рос.). Процитовано 3 травня 2019.
    7. Заливы Байкал и Помрь. Краткая информация о водно-болотном угодье. www.fesk.ru (рос.). Процитовано 3 травня 2019.
    This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.