Байков Георгій Іванович

Народився 26 лютого 1923 року в місті Одесі в родині службовця. Росіянин. У 1930-х роках родина переїхала до Московської області. Закінчив аероклуб в Митищах.

До лав РСЧА призваний в лютому 1941 року й направлений на навчання до Качинської військової авіаційної школи льотчиків імені О. Ф. М'ясникова. Після закінчення школи направлений до 16-го запасного авіаційного полку[1], що базувався у Поволжі.

З листопада 1942 року — в діючій армії. Воював на Сталінградському, Південному, 4-ту Українському і 3-тю Білоруському фронтах. До лютого 1943 року молодший лейтенант Г. І. Байков воював на винищувачеві Як-1 у складі 296-го винищувального авіаційного полку (8-ма повітряна армія). З березня 1943 року — командир авіаційної ланки 9-го гвардійського винищувального авіаційного полку.

Всього за роки війни здійснив 252 бойових вильоти, провів близько 55 повітряних боїв, у яких збив особисто 15 і в складі групи — 5 літаків супротивника.

По закінченні війни продовжив військову службу в частинах ВПС Білоруського військового округу. У 1951 році закінчив Вищі офіцерські льотно-тактичні курси, працював льотчиком-випробувачем.

Після звільнення в запас мешкав у місті Євпаторії Кримської області УРСР. 15 липня 1969 року покінчив життя самогубством[2].

• звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна і медалі «Золота Зірка» (№ 6289) (29.07.1945)
• 2 ордена Червоного Прапора (22.07.1943, 20.01.1945)
• орден Вітчизняної війни 1-го ступеня (28.03.1945)
• орден Слави 3-го ступеня (29.12.1943)
• медалі.

• «Подвиг во имя жизни: Очерки о Героях Советского Союза, уроженцах Одесской области». / Сост.: Абрамов А. Ф., Бульба А. И. — Одеса: Маяк, 1984, стор. 41-44.

• Байков Георгій Іванович. // Сайт «Герои страны» (рос.).