Байцзе

Байцзе́ (кит. трад. 白 澤, спр. 白 泽, піньїнь: Baí Zé) або хакута́ку (яп. 白 沢) — істота в китайській і японській міфології, білий бик або лев з обличчям людини та додатковими рогами й очима на спині, здатний говорити людською мовою та розповідати таємниці. Ім'я істоти буквально означає «біле болото». Зображення Байцзе використовувалися як обереги.

«Портрет священного звіра Байцзе», виконаний Гусукумою Сейхо, Рюкю, XVII ст.

Образ і заняття

В китайській міфології

Зазвичай Байцзе описується схожим на бика з людським обличчям. Байцзе дуже розумний, знає суть «десяти тисяч речей» і здатний розмовляти, може попереджати про майбутні лиха. Також згадується, що нагадує лева і має додаткові очі й роги на обличчі або спині[1][2].

За повір'ям, Байцзе живе на східному узбережжі Китаю, а з'являється тоді, коли правитель гідно виконує свої обов'язки[3]. З V століття відомий переказ по зустріч першого імператора Хуан-ді з Байцзе на березі моря біля гори Хеньшань. Байцзе розповів Хуан-ді про 11520 різновидів нечистої сили, що живе в горах, лісах, річках і озерах Піднебесної імперії, та як з нею боротися. Імператору стало прикро, що він не знав цього, тому він наказав створити зображення всіх 11520 чудовиськ, духів, перевертнів і драконів на карті, та зробити підписи для кожного[4].

Записи про нечисту силу, нібито отримані він Байцзе, дійсно існували за династії Сун[5]. Їхні фрагменти лишилися в багатьох інших зразках літератури[1]. Зображення байзце використовувалися в середньовічному Китаї як обереги від злих сил[2].

В японській міфології

В Японії ця істота відома як кутабе і хакутаку. В місцевій інтерпретації легенди про зустріч Хуан-ді з цим звіром, хакутаку розповів про 11520 видів йокаїв. Легенди стверджують, що хакутаку можна було побачити на горі Татеяма. В період Едо хакутаку з'явився людям і попередив їх про майбутню епідемію. Звір порадив як врятуватися від хвороби — вціліють ті, хто повістить удома його зображення. З того часу хакутаку шанується як захисник і покровитель медицини[6].

Хакутаку вважається спорідненим з такими істотами-захисниками, як кірин, комайну та фенікс[7]. Зображенням хакутаку приписувалася здатність поглинати все зло в будинку[8] та захищати мандрівників під час подорожі[9]. Образ хакутаку здобув популярність в мистецтві в середині — наприкінці сьоґунату Едо[2].

У сучасній культурі

На образі Байцзе засновано покемона абсола[10]. У відеогрі The Last Remnant ім'я Байцзе носить один з ворогів-драконів[11].

У франшизі «Touhou» Камеширісава Кейне — це хакутаку в подобі жінки, захисниця людей від йокаїв, а також шкільна вчителька[12].

Байцзе — ворог-бос у франшизі «Shin Megami Tensei», за виглядом більше схожий на єдинорога[13].

Див. також

Примітки

  1. Bane, Theresa (25 квітня 2016). Encyclopedia of Beasts and Monsters in Myth, Legend and Folklore (англ.). McFarland. с. 51. ISBN 978-0-7864-9505-4.
  2. Haskel, Peter (25 жовтня 2012). Sword of Zen: Master Takuan and His Writings on Immovable Wisdom and the Sword Taie (англ.). University of Hawaii Press. с. 149. ISBN 978-0-8248-3723-5.
  3. Історія династії Сун, цзянь 29, 1.40
  4. Ма Су. Тлумачення історії, цзюань 5
  5. (清)馬國翰輯. 玉函山房輯佚書(九十八) 77.
  6. Meyer, Matthew (2019-05). The Book of the Hakutaku: A Bestiary of Japanese Monsters (англ.). Matthew Meyer. с. 14. ISBN 978-0-9852184-5-4.
  7. Sekien, Toriyama (18 січня 2017). Japandemonium Illustrated: The Yokai Encyclopedias of Toriyama Sekien (англ.). Courier Dover Publications. ISBN 978-0-486-80035-6.
  8. Suzuki, Daisetz T. (12 лютого 2019). Zen and Japanese Culture (англ.). Princeton University Press. с. 168. ISBN 978-0-691-18450-0.
  9. 神奈川県. おうちでミュージアム「江戸刷リ物品定メ 二代目金沢文庫長の秘策」後編. 神奈川県 (яп.). Процитовано 10 березня 2021.
  10. 10 Dark-Type Pokemon And Their Real-Life Inspirations. TheGamer (амер.). 2 лютого 2021. Процитовано 9 березня 2021.
  11. Bai Ze. The Last Remnant Wiki (англ.). Процитовано 10 березня 2021.
  12. Keine Kamishirasawa. Touhou Wiki. Процитовано 10 березня 2021.
  13. Bai Ze. Megami Tensei Wiki (англ.). Процитовано 10 березня 2021.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.