Бакуринський Яків Леонтійович

Бакуринський Яків Леонтійович гербу власного (1740—1801) — український дворянин, державний діяч Російської імперії, цивільний чернігівський та малоросійський губернатор, бунчуковий товариш.

Родинний герб Бакуринських

Народився близько 1740 року в родині значкового товариша Чернігівського полку, роїського сотника Леонтія Яковича Бакуринського та Марії Лаврентіївни, мав молодшого брата Семена. У 19-річному віці вступив на службу у Генеральну Військову Канцелярію при гетьмані Кирилі Розумовському, з 1766 р. — старший військовий канцелярист; полковий писар (1768) і осавул (1770), а відтак полковий суддя Чернігівського полку (1771–79). 4 жовтня 1779 був вшанований чином колезького асесора в ранзі сухопутного майора, 8 жовтня 1781 здобуває чин надвірного радника, 22 грудня 1784 — колезького, 2 вересня 1793 — статського, а 6 січня 1797 — дійсного статського радника.

Обіймав посади радника Чернігівської палати цивільного суду (1781–84), пізніше очолював карну палату (1784–86). Наступного року став «поручиком правителя» (віце-губернатором) Чернігівського намісництва (1787—1796) й губернатором Чернігівщини (з травня по листопад 1797). З 6 січня по 19 вересня 1797 очолював Малоросійську губернію. За свою службу сподобився орденів св. Володимира 4-го та 3-го ступенів. При виході у відставку був пожалуваний 354 селянами й чином таємного радника при відставці. Оселився в селі Церковище Городнянського повіту, хоча володів й будинком «о пяти покояхъ» в Чернігові.

1778 р. одружився з Тетяною Андріївною, молодшою сестрою Олександра Безбородька, котрому Яків Бакуринський завдячував своєю стрімкою кар'єрою. Брат оцінював заручини схвально, зауважуючи якості та чесноти нареченого, й вислав у дарунок інкрустований дорогоцвітами перстень, зроблений «по найостаннішій моді». Весілля справили у Стольному. В шлюбі народилися сини Федір, Олександр та Петро, доньки Анастасія, Параскева і Мавра.