Стольне

Місцевість була заселена ще в давнину. В 1895 р. в селі було знайдено скарб римських монет II століття, що свідчить про широкі торгові зв'язки місцевих мешканців з римськими колоніями. Також археологами виявлено городище, залишки поселення і курганний могильник періоду Київської Русі (IX—XIII століття).

У 1239 році поселення було повністю зруйноване татаро-монгольськими ордами хана Батия.

Тільки в XV ст. воно почало відроджуватися, перебуваючи тоді в складі Великого князівства Литовського і Руського. З 1450-х років великий князь Литовський Олександр Казимирович надає міста й землі Чернігово-Сіверщини «для годування» князям-московитам, які попросили політичного притулку в Литві, тому що ворогували із великим князем Московським Іваном ІІІ. Але вже 1500 року ці князі, вчинивши державну зраду, переходять на державну службу до московського князя Івана ІІІ, що спровокувало чергову московсько-литовську війну. У квітні 1500 року Чернігів було окуповано московськими військами. За мирним договором 1503 р. майже всі сіверські землі відійшли до Великого князівства Московського.

Лише в 1618 році, внаслідок походу на Москву військ Речі Посполитої, у складі яких воювали 20 тисяч запорозьких козаків на чолі з гетьманом Петром Конашевичем-Сагайдачним, згідно з Деулінським перемир'ям, Чернігово—Сіверські землі повернуто Речі Посполитій, а Чернігів став центром Чернігівського воєводства. Село Стольне польський король передав у володіння чернігівському чашнику П.Салтику.

В червні 1648 р. селяни Стольного вигнали з села польських панів. В цьому ж році була створена Стольненська козацька сотня, яка входила до складу Чернігівського полку.

У Стольному були зведені Преображенська і Покровська церкви, при них існували дві козацькі школи, богадільня. В 1660 р. універсалом гетьмана Юрія Хмельницького Стольне було передано Ветхоріздв'яному Георгіївському монастирю, що знаходився в Ніжині.

16 травня 1740 р. російська цариця Анна Іоанівна подарувала містечко Стольне Генеральному судді Малоросійської військової канцелярії, великому землевласникові А. Я. Безбородьку. З 1782 р. Стольне увійшло до складу Новгород-Сіверського намісництва, а з 1797 р. — у Волосківську волость Сосницького повіту Малоросійської (з 1802 р. Чернігівської) губернії. Мешканці Стольного поділялись тоді на вільних козаків та посполитих селян. Козацьких дворів було 238 (31 — виборних козаків та 207 — підпомічників), посполитих — 68.

• Андріївська церква 1782 р.
• Краєзнавчий музей.
• Гончарна майстерня народного майстра — Луцук О. С.
• Стольненський парк. Дендрологічного типу з системою ставків, заснований у XIX ст.
• Стольненське (заповідне урочище).
• Стольненські дуби (пам'ятка природи).
• Стольненські клени-явори (пам'ятка природи).

В 1858 р. місцева козацька громада складалася з 2248 осіб, які належали до таких родів: Адерій, Андрійченко, Андрушка, Ахріменко, Бабич, Басанець, Безкоровайний, Берьозка, Бичок, Божок, Борщ, Бредюк, Виличенко, Виляй, Волоський, Вялько, Гаєнко, Галуза, Галушка, Галювець, Гаркавенко, Гоєнко, Гой, Головня, Горбач, Горлієнко (?), Городиський, Грипченко (?), Гуменець, Гурин, Демченко, Дівицький, Дорошенко, Жовтобрух, Залога, Заплівака, Зубрій, Коваленко, Колюжний, Компанець, Кондратенко, Корж, Костюченко, Костяний, Кот, Крутько, Кукса, Кульман, Купрієвський, Купрошевич (?), Курдюк, Лазаренко, Лазебний, Лапенко, Лебедь, Левченко, Лимань, Лісовий, Любенко, Макарець, Максименко, Мандровний, Маринченко, Мафодієнко, Мафодій, Мироненко, Мишастий, Можега (?), Молибог, Мороз, Москаленко, Москаль, Москат, Некляса, Нестюк, Нечай, Ніжинець, Облавацький, Оношко, Орда, Отрошенко, Павлюк, Панпушка, Петрук, Пилипенко, Пітель (?), Пойда, Полатай, Помилай, Помилой (?), Рак, Ралко, Решетько, Романько, Руденко, Савченко, Саєнко, Сакун, Семененко, Семенченко, Сердюк, Симоненко, Сиромля, Сіпирович, Скрипка, Скрипченко, Слюсаревич, Спролинь (Спромень?), Стельмах, Стороженко, Суханос, Сухонос, Табана (Табала?), Терещенко, Тесля, Тидень, Тимченко, Товстенко, Улька, Ушенський (?), Харченко, Храненко, Царенко, Ципак, Черевко, Чорт, Шевченко, Шиленко, Шкурка («Терентия Шкурки»), Шміль, Шостак, Штокол (?), Щепун, Юрченко, Янголь.

• 
  Андріївська церква
• 
  Вишка на пляжі Думниці
• 
  Типова (історична) дерев’яна поліська хата
• 
  Клуня
• 
  стіна колишнього маєтку
• 
  Типова, більш сучасна хата
• 
• 
  Луцук Олег, гончар
• 
  Гончарська майстерня "Стольненські умільці"
• 
• 
  Стелла на 50-км
• 
• 

• Андрій Безбородько, Генеральний писар Малоросійської колегії, а також при гетьмануванні Кирила Розумовського; після відставки проживав у Стольному (1762—1780), займаючись господарством
• Бредюк Іван Кирилович — залізничний службовець Китайсько-Східньої залізниці, член української православної парафії у Харбіні (Китай), в 1930-х рр. офірував кошти на будівництво Свято-Покровського храму парафії
• Бредюк П. Ф. — український художник, член спілки художників України
• Бурлак Микола Михайлович (1987-2014) — старший солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни.
• Курдюк М. Г. — відомий еколог, журналіст, кандидат біологічних наук, фахівець паркотворення
• Симоненко Д. Г. — відомий кобзар, учень кобзаря Т.Пархоменка
• Сподаренко Іван Васильович — український журналіст і політик
• Із Стольного бере початок династія вчених Кістяківських, засновник якої — управитель графського маєтку О. В. Кістяківський. Олександр, онук Омеляна Кістяківського, був вченим-медиком, громадським діячем, його син Ігор — міністр внутрішніх справ в уряді гетьмана П. П. Скоропадського. Другий син Володимир — від 1929 року дійсний член АН СРСР і електрохімічного товариства в Нью-Йорку, від 1934 р. — директор колоїдно-електро-хімічного інституту АН СРСР. Третій син, Богдан, допомагав В. І. Вернадському в організації Української Академії наук. Сини Б.Кістяківського : Олександр — доктор біології, професор Київського університету, Георгій (Джордж)  — віце-президент Американської національної академії наук, був членом Американського комітету національної оборони і одним із авторів та організаторів створення атомної бомби, пізніше — активний борець за ядерне роззброєння
• Луцук Олег Станіславович — народний майстер, гончар, іграшкар.

• Перелік населених пунктів, що постраждали від Голодомору 1932—1933 (Чернігівська область)

• Молєва Н. М. Левицкий. — М.: «Искусство», 1980. (рос)
• Пилявский В. И. Джакомо Кваренги. — Л.: Стройиздат, 1981. (рос)
• Список козацьких родів Сосницького повіту. Частина І. Ревізькі сказки 1858 року. Зошит 1. Містечки Синявка, Стольне і села (Держархів Чернігівської обл., ф. 1011, оп. 1, спр. 90) / Уклав Є. Чернецький. — Біла Церква: Вид. О. Пшонківський, 2010. — 40 с.
• Село Стольне у другій половині XVIII ст. (за матеріалами Генерального опису Лівобережної України, 1765—1769 рр.) / упоряд.: Дмитро Казіміров, Сергій Токарєв. — Чернігів: Лозовий В. М., 2016. — 287 с.
• Менський район. Село Стольне
• Історія міст і сіл УРСР. С. Стольне^{[недоступне посилання з травня 2019]}

• c. Стольне Менського району Чернігівської області
• Погода в селі Стольне